А ось і текст для самоперевірки 👇
До чого ж гарно i весело було в нашому городi! Ото як вийти з сiней та подивись навколо – геть-чисто все зелене та буйне. А сад було як зацвiте весною! А що робилось на початку лiта – огiрки цвiтуть, гарбузи цвiтуть, картопля цвiте. Цвiте малина, смородина, тютюн, квасоля. А соняшника, а маку, бурякiв, лободи, укропу, моркви! Чого тiльки не насадить наша невгамовна мати.
«Нiчого в свiтi так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проiзростало. Коли вилiзає з землi всяка рослиночка, ото менi радiсть», – любила проказувати вона.
Город до того переповнявсь рослинами, що десь серед лiта вони вже не вмiщалися в ньому. Вони лiзли одна на одну, переплiтались, душились, дерлися на хлiв, на стрiху, повзли на тин, а гарбузи звисали з тину прямо на вулицю.
А малини – красної, бiлої! А вишень, а груш солодких, було, як наїсися, – цiлий день живiт як бубон (О. Довженко "Зачарована Десна")
До чого ж гарно i весело було в нашому городi! Ото як вийти з сiней та подивись навколо – геть-чисто все зелене та буйне. А сад було як зацвiте весною! А що робилось на початку лiта – огiрки цвiтуть, гарбузи цвiтуть, картопля цвiте. Цвiте малина, смородина, тютюн, квасоля. А соняшника, а маку, бурякiв, лободи, укропу, моркви! Чого тiльки не насадить наша невгамовна мати.
«Нiчого в свiтi так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проiзростало. Коли вилiзає з землi всяка рослиночка, ото менi радiсть», – любила проказувати вона.
Город до того переповнявсь рослинами, що десь серед лiта вони вже не вмiщалися в ньому. Вони лiзли одна на одну, переплiтались, душились, дерлися на хлiв, на стрiху, повзли на тин, а гарбузи звисали з тину прямо на вулицю.
А малини – красної, бiлої! А вишень, а груш солодких, було, як наїсися, – цiлий день живiт як бубон (О. Довженко "Зачарована Десна")