Ґрати

Інтерпол дозволив подавати у міжнародний розшук осіб, причетних до скоєння воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду в контексті російської агресії.
Про це повідомила Національна поліція України після конференції голів національних бюро Інтерполу, що відбулася у французькому Ліоні з 11 по 13 лютого. 

До цього подання від України на створення «червоних оповіщень» блокувались із посиланням на статтю 3 статуту цієї організації, якою їй суворо заборонено здійснювати «будь-яке втручання або діяльність політичного, військового, релігійного або расового характеру». Таким чином, як раніше зазначали в Нацполіції, від початку російського широкомасштабного вторгнення і до кінця січня цього року українське представництво «Інтерполу» отримало понад 70 запитів від органів правопорядку щодо подання в міжнародний розшук російських воєнних злочинців, проте жоден із цих запитів не був затверджений на рівні генерального секретаріату відомства. Після рішення у Ліоні ситуація має змінитись, однак і тепер можливості розшукувати воєнних злочинців за кордоном залишаються обмеженими.

З’ясували, як тепер працюватиме ця система. 

Фото: Національна поліція

У грудні 2022 року на Донеччині Служба безпеки України затримала за підозрою у колабораціонізмі прибиральницю локомотивного депо міста Лиман Тетяну Потапенко.

На той час вона була «вуличною» на вулиці Хвойній. Так у Лимані називають активних мешканців, переважно жінок, які стежать за порядком та контактують з міською владою від імені сусідів. Вуличні обирають голову мікрорайону або «мікрорайонну», яка потім координує їхню роботу.

До повномасштабної війни Потапенко була заступницею голови мікрорайону Комунальний. Під час окупації «мікрорайонна» поїхала. Потапенко почала виконувати її обов’язки, але контактувала вже не з українською, а окупаційною владою: зокрема, домагалася видачі гуманітарної допомоги та вугілля.

СБУ розцінила активність Потапенко як «зайняття керівної посади в окупаційній адміністрації». Але сама «вулична» заперечувала вину й наполягала, що лише допомагала жителям мікрорайону пережити скрутні часи. Проте суд першої інстанції призначив їй п’ять років колонії. Апеляційний суд залишив цей вирок чинним, і Потапенко подала касацію.

Думки суддів Верховного суду щодо вини Потапенко розділились, але вона все ж таки лишилася в колонії.

Що відомо про цю справу?

Фото: Олексій Арунян, Ґрати

Святошинський районний суд Києва допитав двох співробітників Державного бюро розслідувань, які організовували проведення перевірки на алкоголь колишньому судді Олексію Тандиру, який збив насмерть нацгвардійця Вадима Бондаренка біля блокпоста на в’їзді до столиці у травні 2023 року.

Тоді затриманий мав здати сечу на аналіз, але згодом з’явилась інформація, що у зразках, які експерти врешті отримали від Тандира, ймовірно, була якась інша речовина. 

Розповідаємо, що зʼясувалось на засіданні.

Фото (архівне): Стас Юрченко, Ґрати

Біля 500 адміністративних і кримінальних справ порушено протягом місяця, кадри жорстоких побиттів демонстрантів і два місяці безперервних протестів. Таку ціну грузинське суспільство платить за опір рішенню «Грузинської мрії», оголошеному 28 листопада, призупинити переговори з ЄС до 2028 року.

Більша частина грузинського суспільства сприйняла цей крок як порушення Конституції країни і відмову від євроатлантичного курсу і вийшла на вулиці.
Перша хвиля протестів спалахнула одразу після перемоги партії «Грузинська мрія» на парламентських виборах 26 жовтня 2024 року, які опозиція, президентка Саломе Зурабішвілі та сотні тисяч громадян назвали сфальсифікованими. Досі частина міжнародної спільноти відмовляється визнати їх легітимними.

Протягом місяця на вулицях країни вимагали нових виборів. Затримання протестувальників стали буденністю, але все різко загострилося 28 листопада.
Відповідь влади на народний гнів виявилася дуже жорсткою: мирних демонстрантів розганяли водометами, труїли сльозогінним газом і перцевими балончиками, а затримання супроводжувалися побиттями, з трансляцією їх у прямому ефірі. Уперше в історії грузинських протестів люди почали захищатися, запускаючи феєрверки в бік спецназу. Проспект Руставелі став епіцентром народного опору.

Події після 28 листопада стали зламним моментом для Грузії та її правоохоронної системи.
Правозахисники називають побиття затриманих демонстрантів «тортурами» і вважають, що масштабні репресії та насильство потрібно кваліфікувати як злочини проти людяності.
 
Як правоохоронна система Грузії працює проти учасників проєвропейських акцій — розповідаємо у статті.

Фото: Хатіа Хасаіа

11 лютого на волю з російських колоній вийшли одні з перших політв’язнів кримських татар: Ремзі Меметов, Рустем Абільтаров і Зеврі Абсеїтов.

Засуджені в грудні 2018 року російським судом за обвинуваченням у причетності до ісламської політичної партії «Хізб ут-Тахрір», забороненої в Росії, але такої, що вільно діє в Україні та більшості європейських країн, вони відбули весь термін ув’язнення — 8 років 9 місяців.

Українські правозахисники не раз передавали загальні списки політв’язнів Криму разом з іменами кримських мусульман і просили держоргани України сприяти їхньому звільненню. Але поки що жодного з фігурантів справ «Хізб ут-Тахрір» не відпустили з колоній раніше, ніж минули призначені російськими судами терміни ув’язнення.

Як кримських татар, які звільнилися, зустріли вдома в Криму, як минули їхні перші години на волі і що переживають їхні сім’ї — читайте у репортажі.

Фото: Кримська солідарність

Суддя Шевченківського районного суду Києва Павло Слободянюк заарештував на два місяці, до 11 квітня, керівника штабу Антитерористичного центру (АТЦ) СБУ Дмитра Козюру за підозрою у державній зраді.

Слідчі стверджують, що він входив до агентурної мережі ФСБ і за завданням ворога збирав та передавав таємну інформацію про озброєння Сил безпеки та оборони України, переміщення ворожих сил на фронті, результати російських ракетних обстрілів тощо. У суді Козюра визнав провину та підтвердив, що був на зв’язку з працівниками ФСБ з 2018 року.

Він вибачився перед українцями та сказав, що готовий понести покарання. Водночас його адвокат зазначив, що його підзахисний співпрацює зі слідством та дає викривальні покази.

Подробиці розслідування — розповідаємо у матеріалі.

Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Шевченківський районний суд Львова 13 лютого почав розглядати по суті справу 18-річного студента з Дніпра Вʼячеслава Зінченка, обвинуваченого у вбивстві Ірини Фаріон — колишньої народної депутатки від націоналістичної партії «Свобода» та мовознавиці. Її застрелили 18 липня 2024 року у Львові, у дворі багатоповерхівки, де вона мешкала.

На засіданні прокурор оголосив обвинувальний акт: пояснив, як та з яких мотивів, за версію слідства, Зінченко вбив Фаріон. А захист виступив зі вступною промовою і навпаки обґрунтовував невинуватість підсудного.

Розповідаємо про перебіг засідання.

Фото: Перший Західний

Українські правоохоронці заочно оголосили про підозру російському генералові Олександру Дворнікову за організацію ракетної атаки на будівлю Миколаївської ОВА 29 березня 2022 року.

Ця трагедія забрала життя 37 людей: співробітників та співробітниць адміністрації та Миколаївського обласного господарського суду, а також військовослужбовців Територіальної оборони, Держспецзв’язку та Нацгвардії. Тоді внаслідок влучання обвалилась вся центральна секція дев’ятиповерхової будівлі, рятувальники розбирали завали п’ять днів. 

Дворнікова підозрюють у  порушенні законів та звичаїв війни, поєднаному з умисним вбивством, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Що вдалося встановити слідству?

Фото: телеграм-канал голови Миколаївської ОВА Віталія Кіма

⚡️ Шевченківський райсуд Києва почав обирати запобіжний захід керівнику Антитерористичного штабу СБУ Дмитру Козюрі.

Слідчі підозрюють його у державній зраді. За версією слідства, від входив до агентурної мережі ФСБ і за завданням ворога збирав та передавав таємну інформацію про озброєння Сил безпеки та оборони України, переміщення ворожих сил на фронті, результати російських ракетних обстрілів тощо.

Оперативники СБУ затримали Козюру вчора. Операцією керував особисто голова спецслужби Василь Малюк.

Фото: Стас Юрченко, Ґрати

Леніє Умерова — одна з перших затриманих у Росії із політичних мотивів кримчан, звільнення яких Україна домоглася за останні п’ять років.

Вона пережила викрадення з автобуса по дорозі до хворого батька, «карусель» по слідчих ізоляторах Північного Кавказу і сумнозвісне Лефортово, брак їжі і медичної допомоги та вигадані звинувачення у шпигунстві.

У цьому епізоді подкасту Захисниця. Imayeci розкажемо історію Леніє Умерової, кримської татарки, яка до моменту незаконного затримання не вела публічної громадської діяльності, але чиї листи з неволі дозволяли привертати увагу на міжнародних майданчиках до ситуації з викраденими Росією цивільними. Листи до рідних вона підписувала іменем Böcek.

🎧 Слухайте подкаст на зручній для вас платформі або одразу у нашому каналі👇🏻

Два роки тому цього дня в російському СІЗО помер 60-річний Джеміль Гафаров. Він перебував в ув’язненні чотири роки.

27 березня 2019-го ФСБ під час обшуків заарештувала 25 кримських татар — це наймасовіша справа в Криму. Усі затримані — активісти, волонтери та громадянські журналісти, які висвітлювали обшуки в Криму і суди над політв’язнями. Їх звинуватили в причетності до діяльності ісламської політичної партії «Хізб ут-Тахрір», яка визнана в Росії терористичною, проте легально діє в Україні.

Джеміль Гафаров у минулому —керівник на різних державних і приватних підприємствах, активіст у своєму селі Строганівка, Сімферопольському районі Криму, перед арештом майже не вів громадського життя через погане здоров’я. Він опинився в полі зору російських силовиків лише через те, що був мусульманином, який дотримується законів, і приходив на зустрічі, на яких обговорювали релігійні та політичні теми.

Київський районний суд у Сімферополі відправив Гафарова під варту у СІЗО, попри інвалідність і важкі захворювання. Адвокат Рифат Яхін неодноразово вимагав госпіталізації Гафарова в лікарню, але слідство і суд у Криму не реагували.

Взимку 2021 року Джеміля Гафарова вивезли з Криму до Ростова-на-Дону — у військовому суді почався судовий процес. У червні 2021 року його екстрено госпіталізували з ростовського СІЗО до тюремної лікарні, але за півтора місяця повернули в ізолятор і продовжили возити на судові засідання, попри його скарги на здоров’я. 11 січня 2023 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Джеміля Гафарова до 13 років позбавлення волі: спочатку у в’язниці, а потім у колонії суворого режиму. Після вироку політв’язня відправили в СІЗО №5 Новочеркаська, де він помер через кілька тижнів.

Незадовго до цього його адвокат Едем Семедляєв відправляв у СІЗО запит на екстрене медичне обстеження Гафарова. 2 лютого 2023 року начальник ізолятора Павло Лазаренко написав захиснику відповідь і заявив, що Гафаров перебуває під «динамічним наглядом здоровпункту» і тюремних медиків. 10 лютого в СІЗО констатували смерть Джеміля Гафарова від серцевого нападу.

Спогадами про трагічне повернення Джеміля Гафарова додому, до Криму, вперше поділилася правозахисниця та юристка Ліля Гемеджі. 

Фото: Кримська солідарність

Воловецький районний суд Закарпатської області ухвалив вирок у справі про сексуальне насильство над неповнолітньою мешканкою села Верхні Ворота.

Суддя Олександр Пелих визнав винними трьох мешканців цього ж села, які, як і потерпіла, у момент скоєння злочину були неповнолітніми, та засудив їх до шести років позбавлення волі.

Обвинувачених взяли під варту в залі суду. Про це повідомляє юридична компанія «Міллер», адвокати якої Наталя Баранова та Ігор Воробйов представляли у суді інтереси потерпілої. Крім того, суддя Пелих частково задовольнив цивільний позов потерпілої та присудив стягнути з обвинувачених 300 тисяч гривень моральної шкоди. 

Злочин стався 24 серпня 2021 року. За три тижні правоохоронці відкрили справу про групове зґвалтування. Однак під час розгляду справи у тому ж Воловецькому райсуді за клопотанням прокуратури обвинувачення змінили на сексуальне насильство. 16 березня 2023 року суддя Оксана Саліфканиц визнала трьох неповнолітніх винними та засудила їх до п’яти років ув’язнення умовно, з випробувальним терміном на два роки.

Вирок спричинив суспільний резонанс. Прокуратура оскаржила його, і за пів року колегія суддів Закарпатського апеляційного суду на чолі з Тарасом Бисагою скасувала вирок та призначила новий розгляд в суді першої інстанції.

Адвокати юридична компанія «Міллер» прогнозують, що адвокати засуджених подадуть апеляцію. З адвокатами обвинувачених «Ґратам» сконтактувати не вдалось.  

Детальніше про справу читайте у нашій попередній публікації.

Малюнок: Вʼячеслав Юрченко, Ґрати

Масові обшуки в будинках прихожан мечеті в Джанкойському районі закінчилися арештами.

5 лютого 2025 року список політичних в’язнів Криму поповнився на п’ятьох осіб. Це кримські татари, яких затримали в Джанкойському та Кіровському районах Криму за зв’язки з ісламською політичною партією Хізуб ут-Тахрір. Українські правозахисники наголошують на масовому характері переслідування: до вчорашнього дня у списку репресованих кримських мусульман уже налічувалося 117 осіб. Ці політв’язні жодного разу ще не потрапляли в обміни між Україною та Росією. Лише кілька людей вийшли на свободу: відсиділи повний термін.

Кого затримали співробітники ФСБ у Криму 5 лютого?

Фото: Кримська солідарність

⚡️Київський апеляційний суд залишив під вартою, однак зменшив заставу колишньому командиру 155-ї механізованої бригади полковнику Дмитру Рюмшину — повідомляє кореспондент «Ґрат» із зали суду. 

Колегія суддів на чолі з Юлією Матвієнко скасувала ухвалу Печерського райсуду Києва від 22 січня, якою полковника арештували на два місяці до 20 березня цього року з можливістю вийти під заставу у 90 мільйонів гривень. Натомість судді постановили, що Рюмшина будуть тримати під вартою до 19 березня з можливістю вийти під заставу у 50 мільйонів гривень.

Адвокат полковника Андрій Йосипов після засідання зазначив, що не вважає рішення суду справедливим і назначив, що попри зменшення суми застави, вона все одно залишається непідйомною для його клієнта.

Апеляцію Рюмшина судді за клопотанням прокуратури розглядали у закритому режимі.

Слідчі ДБР повідомили командиру 155-ї механізованої бригади про підозру в умисному невиконанні військовим службових обов'язків в умовах воєнного стану. За версією слідства, за весь минулий рік Рюмшин не направив до органів досудового розслідування жодного повідомлення стосовно підлеглих військовослужбовців, які, зокрема, самовільно залишили частину. 

Дмитро Рюмшин розповів «Ґратам», що не погоджується з версією слідства і запевнив, що надавав правоохоронцям довідки про бійців, що пішли у СЗЧ. Підозру він назвав абсурдною.

Фото: Максим Каменєв, Ґрати

5 лютого відбувся обмін військовополоненими між Україною та РФ. Додому повернулися 150 українських захисників. Це другий обмін з початку року та 61-й з початку повномасштабного російського вторгнення.

Кого Україна повернула додому?

Фото: Офіс президента

Ввечері 31 січня житель Полтавської області застрелив військового Територіального центру комплектації (ТЦК) на заправці в місті Пирятин. За версією слідства, того дня мобілізованого жителя Полтави Євгена Щербака везли на навчання на автобусі разом з іншими новобранцями, і він попросив по телефону знайомого з міста Лубни Вадима Кузуба, аби той допоміг йому втекти.

Коли автобус з мобілізованими зупинився у Пирятині Кузуб застрелив з рушниці військового з ТЦК, який супроводжував рейс, забрав його автомат та втік разом з Щербаком.

Їх затримали наступного дня, а Пирятинський суд обох арештував. Підозрювані визнали провину, але стверджують, що все було трохи не так, як каже слідство.

Про деталі справи — розповідаємо у матеріалі.

Фото: Ґрати

Рідні цивільних осіб з України, яких росіяни фактично викрали під час окупації або бойових дій, намагаються визнати через суд незаконність таких практик та оскаржити бездіяльність російської прокуратури, яка має повноваження звільнити з-під варти будь-кого, якщо затримання не мало законних підстав, і таким чином домогтися їхнього звільнення.

Їхній позов, підготований російськими правозахисними адвокатами, розглянув минулого року Тверський районний суд Москви. 

Свавільне позбавлення свободи цивільних лише з формулюванням про їхню ймовірну «протидію» так званій спеціальній військовій операції є незаконним навіть з погляду російського внутрішнього законодавства, не кажучи вже про міжнародне гуманітарне право, яке визначає цивільних як захищену категорію в контексті війни. Проблемою є те, що фактично у цих людей на сьогодні немає жодних законних інструментів для звільнення своїх рідних і захисту їхніх прав. 

Що відомо про цей процес і про кого там йдеться — розповідаємо в матеріалі.

Фото (архівне): Стас Юрченко, Ґрати

⚡️Пирятинський районний суд відправив під варту жителя міста Лубни Євгена Щербака, підозрюваного у перешкоджанні законній діяльності ЗСУ. Про це повідомляє кореспондент «Ґрат» з зали суду.

Щербак на суді визнав провину. За його словами, вони разом з Вадимом Кузубом, підозрюваним у вбивстві військовослужбовця ТЦК Олександра Сокольчука, втекли з місця злочину, оскільки боялися, що їх застрелять військові.

*Деталі справи у попередньому дописі.

Фото: Ґрати