Природа большевизму, як духовного явища, є суто релігійна. Це явища, властиво, питоме кожній людині, але в московській душі на фоні християнства воно найбільш виявилось й найбільше охопило широкі маси москвинів. Але у своєму розвитку це явище має два обличчя, дві сторони, два загострення. Іноді ті обличчя стоять у непримирній ворожнечі одне до одного і при зустрічі дають жахливий вибух з тенденцією взаємознищення; іноді вони химерно переплітаються; іноді приходять до певної взаєморівноваги, підпорядковуються певному «ratio», ось хоч би в формі держави.

Йде тут не про простацьке розуміння понять «большевизм» і «большевик», як етикетки для таких, що прагнуть знищити багатіїв у надії заволодіти їх майном, щоб і собі потім ліпше пожити, а про щось глибше й більше. Йде тут про богошукання, що у своїх шляхах обертається у свою протилежність: богопоборювання.