Вячеслав Михайлов @heyfrost

Мій контракт із ЗСУ - початок

Не буду розповідати про свою мотивацію та обставини, але поговоримо про дії.

Шлях почався із знайомства з представником підрозділу: мені розповіли хто вони, чим займаються та які є особливості. Представниця відповіла на мільйон моїх питань та запропонувала поспілкуватись з майбутнім Командиром. Насправді часом мені ставало дуже ніяково, адже питань було дійсно багато + було дуже не зручно задавати «формальні» питання по типу фінансової складової. Потрібно віддати належне: будь-які запитання та хвилювання зустріли дуже адекватно і в якийсь момент заспокоїли мене. Сказати, що я був приємно вражений підтримкою - нічого не сказати :)

З основного:
1️⃣. Після погодження Командиром мені буде надано «Рекомендаційний лист». Важливо, що підрозділ входить до бригади «пріоритетного комплектування», тому проблем з розподілом виникнути немає.
/ Тут варто зазначити, що я доволі сильно хвилювався через особливості роботи працівників ТЦК в моєму місті. Мене одразу заспокоїли, що в будь-якому випадку мене супроводжуватимуть (в т.ч. сам Командир).

2️⃣. Далі треба зібрати документи для контракту. Список видають або рекрутери підрозділу або в Територіальному Центрі Комплектування.
/ Можу порекомендувати одразу дзвонити в ТЦК - у них є окрема людина що займається контрактами і вона зможе дати точний список, адже він іноді змінюється.

3️⃣. Звернутись до ТЦК для створення справи і подальших інструкцій.
3️⃣.1️⃣. Пройти ВЛК.
3️⃣.2️⃣. Отримати «Припис» на відбуття до НЦ.
4️⃣. Прибути у навчальний центр для проходження БЗВП (тут підписується перший контракт - з навчальним центром).
5️⃣. Прибути в підрозділ і підписати основний контракт з ЗСУ (після проходження БЗВП).

Зараз я на пункті 3.2., адже треба було зачекати трохи часу щоб сформували мою справу і видали «Припис».
Як людина що може похвалитись любовʼю до випадковостей - я захворів на ковід, тому моє відбуття відклалося на тиждень.

У випадку, якщо у Вас будуть обставини, які змусили Вас затягнути процес - обовʼязково потрібно повідомити ТЦК, рекрутинг і отримати довідку (або якийсь пруф) про ці «обставини».

Забігаючи на перед - все пройшло доволі швидко та позитивно, але далі розповім детальніше :)

🚨 Станом на зараз, Міноборони відкрило сервіс з супроводу добровольців.
🪖 Також, тут можна побачити порівняння Контракту з Мобілізацією.

— — —
➡️ Долучайтесь до обговорення @heyfrost #блог #армія1
🛟 Моя банка для підтримки донатом

Завищені очікування

Хочу почати з того, що навіть найкращі і найдобріші клієнти розчаровуються. Ні, не маю на увазі скасування замовлення або щось подібне. Тут я говорю саме про певний «шлях», який проходить завдання протягом розробки.

Як можна побачити: «найщасливіша» частина - це початок роботи, де ми проходимо онбординг, отримаємо інформацію по задванню і т.д. Проте, саме в кінці розробки клієнт стикається з ситуацією очікування-реальність, тобто розуміє, що його фантазії не такі реальні і, тим більше - не завжди можливі.

Для того, щоб стандартний «ефект замовника» не став критичним я рекомендую звернути увагу на кілька факторів:
1. Чи був досвід роботи з дизайнерами? - Так ми зрозуміємо «якою мовою» ми спілкуватимемось.
2. Що замовнику не подобається (чого хотів-би уникнути)? - Це дозволить уникнути очевидних помилок.
3. Наскільки відкритий до співпраці? - Дуже важливо, бо якщо замовник в душі дизайнер, або був дизайнером, або у нього собака дизайнер - буде тяжко (але точно цікаво).
4. Довіра - Мабуть, один з найцінніших моментів, адже експерт тут Ви і навіть якщо цей замовник має 100500 років менеджменту всього на світі - це все одно не робить його дизайнером.
5. Готовність до перемовин - Є окрема категорія клієнтів які все знають краще і їх ваша думка цікавить лише для фону. Тут все просто - тікайте))

Варто памʼятати, що в будь-якому випадку ми будуємо «співпрацю», відповідно теж маємо право приймати рішення.
Клієнти бувають різними, та не залежно від їх характеру - на етапі звершення буде деяка, взаємна, невідповідність очікуванням і це нормально.

З рештою, якщо Ви відчуваєте, що це «не Ваш» клієнт - не ґвалтуйте себе і замовника. Якщо є можливість - відмовтесь.

— — —
➡️ Долучайтесь до обговорення @heyfrost #блог

Армія1

Нарешті, закрив всі питання по ТЦК, ВЛК і т.д., і ко.
Є дуже багато думок, апдейтів та інсайдів - від сьогодні почну повільно ділитись цим всім. Отже, перший пост з тегом #армія1 .
— — —

/Хочу почати цей «цикл» постів з роздумів і спостережень/

Попри всі поради рекрутерів, друзів, знайомих, та знайомих друзів найкращу пораду дав мені батько (спрощено): «Відповідай тільки за свою область, а далі - отримуй дозвіл». Тато відслужив майже 30 років і точно щось в цьому розуміє - на відміну від мене, адже навіть ці, здавалося б, прості слова я не збагнув одразу.

Моє занурення в цю сферу почалось з фак-апу: оскільки я вже давно працюю як дизайнер - мене попросили зробити дизайн лендінгу для одного з підрозділів і… Я не впорався. З однієї сторони - це стало для мене проблемою, бо ставив доволі високі вимоги до себе, з іншої - мені пояснили, що це нормально, коли в стані розфокусу та підвищеного стресу мені не вдалось сконцентруватись та видати очікуваний результат.
Що ж, не дуже хороший початок, але доволі знаковий для мене - тепер важливо зробити правильні висновки щодо ситуації, самої роботи і себе особисто.

З рештою, чудово, що зараз у мене є якесь «право на помилку» та підтримка. Я не кажу про підтримку зі сторони рідних, саме підтримка зі сторони нових колег. Особливо, мене здивувало наскільки відрізняється вектор «складності»: там, де я хвилююсь і не можу зібратись - часто це виявляється просто зайвим, мені нагадують що все значно простіше. Також, ще не можу звикнути до простоти понять: коли мені кажуть щось по типу «ок» - зазвичай це не було відповіддю і мало величезний бекграунд, а на даному етапі «ок» просто «ок». Дуже багато звичок змінюється вже зараз.

В цілому, приходжу до висновку, що попри все, тепер я знову зелененький «Junior». Фактично, зараз перезапускається не тільки моя карʼєра, а й світогляд, принципи...

«Буба! До найближчого містечка 30 миль. Якщо не можеш перевернутися вниз головою і бігти на руках, то тобі кінець! І тут раптом з усіх боків вискакують вороги, а в мене з озброєння лише пістолет. Але нічого не вдієш… Треба прориватися!»
(с) Майор Пейн

— — —
➡️ Долучайтесь до обговорення @heyfrost #блог

Періодично у мене питали як проходить вагітність у нас.

Відповідаю прикладом:
- Юль, чого ми ревемо?
- Не знаю :с
*ревемо активніше*

— — —
➡️ Долучайтесь до обговорення @heyfrost #мимохідь

В прекрасному місті Одеса є чудовий ресторан, що називається «Дача».
Буквально вчора, у Дудя, вийшло інтервʼю з Лєбєдєвим, де «Тьома» сказав що дуже хоче в Одесу літати прямо з мацкви і «жрать» в закладі Сави Лібкіна.

Відповідь Савелія не заставила чекати - мушу визнати, що це просто прекрасно і рекомендую до перегляду :)

— — —
➡️ Долучайтесь до обговорення @heyfrost #мимохідь

Ненавиджу невизначеність і очікування.

Просто знайте, що «тримати інтригу» з людиною, що схильна до тривожності - (майже) найбільше зло у світі.

— — —
➡️ Долучайтесь до обговорення @heyfrost #мимохідь

Власна Важливість та перемовини

В якийсь момент будь-яка творча професія або досвід стикається з «вірю в себе» зі сторони замовника, що несе певні складності. Часто-густо подібна реакція обумовлена надлишковим тиском на опонента, самовпевненістю, опікою і т.д. На мій погляд, більша частина подібних ситуацій виникає внаслідок недопрацювання з точки зору перемовин. Не просто комунікації - саме перемовин.

Як всім відомо, в будь-якому обміні інформацією важливу роль грають своєчасність, мета, взаємини, позиція (слабка/сильна), «картина світу», Відчуття Власної Важливості та домовленості.

Про Відчуття Власної Важливості можна вести багато дискусій, можна підносити в абсолют, але це не змінить того, что ВВВ може еволюціонувати та деградувати. Варто помітити, що найчастіше ситуація з (наприклад) «внутрішнім дизайнером» у клієнта, стається в момент послаблення позицій: ми забуваємо, що «дизайнер (творець) - замовник (власник)» - партнерські ролі, та просто віддаємо ініціативу в перемовинах, що тягне за собою послаблення позицій. Навіть коли нам здається, що ми просто дуже ввічливі.

Попри легенди навколо ВВВ - це не є погано, допоки ми памʼятаємо про повагу та манери.
Деякий час назад стався діалог, де на пропозицію консультації з сильним спеціалістом - відповіли що собі довіряють більше і знаєте що? Проблема не на боці співрозмовника - проблема в моєму баченні співпраці. Якщо подивитись зі сторони, то немає жодних підстав довіряти малознайомій людині. Особливо, якщо це ставить під сумнів особисті компетенції. На жаль, надто пізно я зрозумів, що допустився простої помилки - спробував протиснути ВВВ свірозмовника, замість відбудови банальних домовленостей та ввічливості. Власне, ситуація призвела до слабкої позиції в перемовинах і надлишковій тривожності по відношенню до мене.

До чого це я?
Можна мати 100500 років досвіду, портфоліо з компаніями світового рівня, але якщо ми не можемо себе контролювати - варто очікувати лише на розчарування. Будь-які стосунки та відносини все одно ведуть за «стіл перемовин» і точно є сенс вчитись будувати домовленості.

— — —
➡️ Долучайтесь до обговорення @heyfrost #блог

Наслідки

Я теж хотів би прийняти участь в хвилі роздумів про Ірину Фаріон.

Відверто кажучи, не підтримував і не підтримую більшість її висказувань. Часом, коли ця жінка знову спливала (чи не тонула?) в інфопросторі - здавалось, що ще трішки і вона буде відкрито закликати до вбивств людей, але. Не буду зловтішатись, та й хочу сказати дещо інше…

Серед звичайного дня, у великому місті, де багато людей навколо, купа камер і т.д - просто вбили людину. Запису нема, бо… не було світла ))
Дуже сподіваюсь, що цей черговий сюр стане хорошим «дзвіночком».

Щоб я не відчував і якби зараз не працювала русня, просто скориставшись нагодою - дуже і дуже сподіваюсь, що українці зможуть встояти та не почнуть розганяти «зраду» на рівному місці. Маю надію, що дана ситуація не стане прецендентом. Зараз і так тяжко, зараз кожен розуміє що війна не «десь там», зараз точно «не на часі» полювання на відьом.

Що ж, будемо бачити що з цього вийде. RIP.

«… та знаю одне,
що смерти не відає:
присуд живих про мерця.»

— — —
➡️ Долучайтесь до обговорення @heyfrost #блог