«Тату, пограй зі мною!»
Якби вам подарували 20 мільйонів доларів, то щоб ви сказали цій людині? Думаю, що ви б подякували їй від щирого серця і стали б думати про те, як би краще вкласти ці гроші. А якби вам їх подарували з однією умовою, що ваша дитина завтра не прокинеться, то чи погодилися б ви на такий подарунок? Думаю, що будь-який розсудливий батько чи мати не погодяться обміняти своїх дітей на жодні гроші, навіть якщо до цієї цифри почнуть приписувати нулі. Пробудження ваших дітей та їхня ранкова радість коштують набагато дорожче, ніж усі багатства цього світу. Так само можна сказати про кожного з нас. Немає такої цифри грошових сум, яку я погодилася б проміняти на моє ранкове пробудження. Та й ми не свої і тіла наші належать Святому Богу, Який викупив нас кров'ю Свого Улюбленого Сина. Читаємо про це в 1Кор.6: 19-20.
Але якщо подібне питання поставити сучасним дітям, а замість грошей запропонувати новий смартфон або популярну комп'ютерну гру, або телевізійні програми, а на противагу поставити пробудження їхнього батька, то багато хто з легкістю вибере перше, а хтось із них навіть не бачитиме сенсу свого пробудження без усіх цих гаджетів та джерел розваги. І це та реальність стану нашого суспільства, у якому ми живемо. А чому таке відбувається? Тому що Бог цього століття засліпив уми людей, щоб для них не засяяло світло Євангелії про славу Христа… (2Кор.4:3).
Чим старші стають діти, тим більше усіляких ідей їм спадає на думку. Вони дуже креативні і можуть вигадувати на ходу всілякі умовиводи та висловлювання, а їхня логіка часом захоплює і дивує. Вони можуть з нічого зробити цікаву гру і завжди знаходять собі заняття
Мама, як правило, завжди знаходиться поряд з дітьми, особливо якщо вони ще маленькі. А тато — на роботі чи він зайнятий, чи дуже втомився.
Багато людей робили статистику опитування дітей, намагаючись зрозуміти, скільки часу вони проводять у спілкуванні зі своїми батьками. Отримані цифри були приголомшливими. Від трьох до десяти секунд на день! А хтось місяцями не бачить своїх батьків, а хтось їх просто не має.
А якщо взяти статистику екранного часу, який проводять діти перед електронними пристроями та носіями інформації, ці цифри дивують не менше, ніж попередні. Від шести до десяти годин на день!
Як ви вважаєте, хто займається вихованням наших дітей? Де знаходиться їхній розум? Які цінності їм прищеплюються у тому, що вони дивляться та у що грають?
Кожен батько, рано чи пізно, почує таке прохання: "Тату, пограй зі мною!" Що ви відповісте своїй дитині? Чи знайдеться у вас достатньо мужності, щоб відкласти всі свої важливі справи, забути про втому і присвятити свій час тому, чиє пробудження для вас дорожче за всі світські багатства?
Легко ставити такі питання, особливо коли діти виросли і мають свої сім'ї. Але я теж багато разів чула це прохання і не завжди позитивно відповідала на потреби дитини. А час іде дуже швидко та діти, хоч і дуже повільно ростуть, але дуже швидко дорослішають та навчаються. І ми, батьки, вчимо їх багато чому, навіть якщо не маємо з ними контакту.
Можна дуже легко навчити дитину тому, що в цьому світі є важливіші речі та справи, ніж вона. Що є особисті інтереси, які стоять вище за сімейні обов'язки. Що навіть є такі види служіння, які я не можу поміняти на спільний час зі своїми дітьми. І діти дуже добре засвоюють ці уроки та не сперечаються зі старшими. Вони не мають достатньо мудрості, щоб зрозуміти зайнятість своїх батьків, їхні турботи, їхній тягар боргів і проблем, які вони постійно вирішують. Дитина бачить, що вона менш важлива і тому сама знаходить собі заняття або гру і, колись, у її серці відбувається перелом цінностей і трапляється щось таке, що вже не можливо буде відновити і передати естафету своєї віри, і донести до неї, що Небесний Батько любить її неймовірно більше, коли немає прикладу любові земного батька.
Якби вам подарували 20 мільйонів доларів, то щоб ви сказали цій людині? Думаю, що ви б подякували їй від щирого серця і стали б думати про те, як би краще вкласти ці гроші. А якби вам їх подарували з однією умовою, що ваша дитина завтра не прокинеться, то чи погодилися б ви на такий подарунок? Думаю, що будь-який розсудливий батько чи мати не погодяться обміняти своїх дітей на жодні гроші, навіть якщо до цієї цифри почнуть приписувати нулі. Пробудження ваших дітей та їхня ранкова радість коштують набагато дорожче, ніж усі багатства цього світу. Так само можна сказати про кожного з нас. Немає такої цифри грошових сум, яку я погодилася б проміняти на моє ранкове пробудження. Та й ми не свої і тіла наші належать Святому Богу, Який викупив нас кров'ю Свого Улюбленого Сина. Читаємо про це в 1Кор.6: 19-20.
Але якщо подібне питання поставити сучасним дітям, а замість грошей запропонувати новий смартфон або популярну комп'ютерну гру, або телевізійні програми, а на противагу поставити пробудження їхнього батька, то багато хто з легкістю вибере перше, а хтось із них навіть не бачитиме сенсу свого пробудження без усіх цих гаджетів та джерел розваги. І це та реальність стану нашого суспільства, у якому ми живемо. А чому таке відбувається? Тому що Бог цього століття засліпив уми людей, щоб для них не засяяло світло Євангелії про славу Христа… (2Кор.4:3).
Чим старші стають діти, тим більше усіляких ідей їм спадає на думку. Вони дуже креативні і можуть вигадувати на ходу всілякі умовиводи та висловлювання, а їхня логіка часом захоплює і дивує. Вони можуть з нічого зробити цікаву гру і завжди знаходять собі заняття
Мама, як правило, завжди знаходиться поряд з дітьми, особливо якщо вони ще маленькі. А тато — на роботі чи він зайнятий, чи дуже втомився.
Багато людей робили статистику опитування дітей, намагаючись зрозуміти, скільки часу вони проводять у спілкуванні зі своїми батьками. Отримані цифри були приголомшливими. Від трьох до десяти секунд на день! А хтось місяцями не бачить своїх батьків, а хтось їх просто не має.
А якщо взяти статистику екранного часу, який проводять діти перед електронними пристроями та носіями інформації, ці цифри дивують не менше, ніж попередні. Від шести до десяти годин на день!
Як ви вважаєте, хто займається вихованням наших дітей? Де знаходиться їхній розум? Які цінності їм прищеплюються у тому, що вони дивляться та у що грають?
Кожен батько, рано чи пізно, почує таке прохання: "Тату, пограй зі мною!" Що ви відповісте своїй дитині? Чи знайдеться у вас достатньо мужності, щоб відкласти всі свої важливі справи, забути про втому і присвятити свій час тому, чиє пробудження для вас дорожче за всі світські багатства?
Легко ставити такі питання, особливо коли діти виросли і мають свої сім'ї. Але я теж багато разів чула це прохання і не завжди позитивно відповідала на потреби дитини. А час іде дуже швидко та діти, хоч і дуже повільно ростуть, але дуже швидко дорослішають та навчаються. І ми, батьки, вчимо їх багато чому, навіть якщо не маємо з ними контакту.
Можна дуже легко навчити дитину тому, що в цьому світі є важливіші речі та справи, ніж вона. Що є особисті інтереси, які стоять вище за сімейні обов'язки. Що навіть є такі види служіння, які я не можу поміняти на спільний час зі своїми дітьми. І діти дуже добре засвоюють ці уроки та не сперечаються зі старшими. Вони не мають достатньо мудрості, щоб зрозуміти зайнятість своїх батьків, їхні турботи, їхній тягар боргів і проблем, які вони постійно вирішують. Дитина бачить, що вона менш важлива і тому сама знаходить собі заняття або гру і, колись, у її серці відбувається перелом цінностей і трапляється щось таке, що вже не можливо буде відновити і передати естафету своєї віри, і донести до неї, що Небесний Батько любить її неймовірно більше, коли немає прикладу любові земного батька.