От тільки нещодавно почула думку, що самвидав — це крінж, який ніхто з видавництв не взяв. Чули таке?Я не згодна і, ясно, що то стереотип.
Хоч коли надіслали на огляд роман незнайомої для мене авторки і самвидав була налаштована скептично.
Але мені дуже зайшло.
І навіть собака на обкладинці, бо в мене є смішна історія, як нещодавно нашого Ґутіка (лабрадора) сплутали з ньюфаундлендом.
Сам же текст про те,
як і чому люди опиняються «бомжами» на київському вокзалі, хто їх ховає, коли вони помирають, чи є там гідність чи це суто пияки та злодюги, як на них вплинула війна — не тільки в «побуті», але й ментально.
А ще про тих, хто там працює, прибирає, проводить багато часу, бо щодня приїжджає і їде назад. Я ще не цікавилась, але мені здається, що авторка дуже в темі.
Цікаво, яке відношення має до вокзалу.Це зараз він на очах кращає, а я памʼятаю його з часів студентства, з «ларьками», смородом, хаотичною торгівлею, де попри все я купувала київський торт додому.
Я на середині книги і чекаю моменту дочитати. Дуже щемко зокрема про те, як люди хочуть почати нове життя, але потім повертаються у свою зону комфорту, навіть якщо це картонні коробки на вокзалі.
Замовити роман можна тут. Особливо, якщо ви наздоганяєте кількість прочитаного за рік, бо роман маленький.
Дочитаю, напишу детальніше.
Можливо хтось вже читав чи чув про роман — які враження?
❗️UPD. Є і сайт. Ось він. Люблю, коли одразу є ціна, так от, коштує «Вокзал» 330 гривень.
in book we trust