Я прокинулась від власного крику. Знов повернулись ті сни, де мене шукають "асвабадітєлі", а я ховаюсь.

Знов відчула просто тваринний страх, що сковує все тіло і ти не можеш рухатись. Ти стоїш навпроти бородатих людей зі зброєю, хочеш вмерти від розриву серця прямо зараз аби не знати, що буде далі. Ховаєшся під ліжко, в шафу, в холодильнику, але вони тебе знаходять.

Я прокидаюсь, розумію що зараз в безпеці, "асвабадітєлі" мене тут не дістануть. Закриваю очі, намагаюсь далі спати і... сон продовжується. З того місця де перервався.

Я вигадую нові шляхи від них втекти. Перелізаю балконами в іншу квартиру, а вони встигають схватити за волосся і затягнути назад. Я знов прокидаюсь від переляку. Розумію що я на острові, намагаюсь заспокоїтись. І так всю ніч.

За вікном починають співати пташки, я нарешті заспокоююсь і вгамовую серцебиття. Виходжу на поріг, кажу собі "ти в Ірландії, Наташа!" Ну чому знов ці кошмари?

Можливо серед вас є психолог, психотерапевт той, хто зможе мені пояснити - чому це зі мною відбувається ДОСІ? Я дуже виснажують після таких снів і весь день оговтуюсь. Маю пігулки для сну, маю заспокійливе, пройшла терапію і сподівалась що позбавилась цих снів. Вони мучали мене перші місяці в безпечної країні. І вже 7 місяців не повертались. Я гадала, що психіка одужала. І от знов. Другу ніч поспіль...

Вибачте за особистий контент, він не святковий. Прошу написати мені в особисті професіонала. Наступним дописом напишу щось позитивне🫶

** дякую за всі ваші додати! Я їх бачу. Ви допомагаєте їми нищити окупантів на нашій землі 💛💙