Зроби тихіше, бо не бачу

Я зненацька згадала, що в підлітковому віці цілком реально могла опинитися в Сирії із сирійським вітчимом
Ну все, добраніч

Вау.

Ще одна картина Роберта Земекіса, “Контакт”, фільм про інопланетян без їхньої появи.
Місцями дуже щемкий , через цю самотність головної героїні, яка шукає якийсь контакт з космосом, і уникає його з людьми поряд.
Дуже красива Джоді Фостер і іі захоплююча гра, звабливий Метью Макконахі з біблією в руках, і добіса красиві кольори.
Скажу чесно, у мене згоріла срака тричі - від теми фемінізму у неповороткій патріархальній машині, від теми релігійних фанатиків, які стають на заваді наукових відкриттів, і від русні в останньому епізоді, де показують науковців на противагу Америці, хто б ще це міг бути, як не савєцкій саюз.
Попри те, я би передивилася його ще раз.
Я трошки поплакала на моменті подорожі персонажа Джоді, іі зустрічі з позаземним розумом. Мені здається, там стільки любові і ніжності вкладено, скільки людина може і не заслуговувати.. Дуже щемко завершується кіно, певним примиренням героїні із собою і світом зовні. Не обовʼязково мати відповідь, існує бог чи ні. Але думати про вічне і знаходити його прояв - це те, що тяка тримає внутрішній стержень. Для мене це зараз дуже підтримуюче, маштабувати свій погляд на речі і на існування загалом.
а ще я знайшла приблизне візуальне зображення для опису свого кетамінового бед тріпу.