Історія України 🇺🇦 ЗСУ ❤️


Channel's geo and language: Ukraine, Ukrainian
Category: Edutainment


Найбільший канал про справжню несовкову історію України. Розповідаємо про найцікавіше та щодня відкриваємо незвідані сторінки історії нашої Батьківщини!
Вірте в ЗСУ, вірте в Україну!
Слава Україні!
https://base.mono.bank/7ccgcvnGv9jR4A
@garrincha_7

Related channels  |  Similar channels

Channel's geo and language
Ukraine, Ukrainian
Category
Edutainment
Statistics
Posts filter


Стань справжнім різдвяним чарівником - подаруй українським діткам свято!

СвятоBOX - це щорічна благодійна акція від «Солідарної молоді», яка вже 6 років поспіль дарує малечі справжнє свято - завдяки вашим донатам!

🎁По всій Україні будуть запаковані подарунки для діток військових, та тих, котрі внаслідок російської агресії залишились без домівок.

Зробити добру справу можете і ви! Долучайтесь!

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/2XuKmLbRya

💳Номер картки банки
4441 1111 2783 7882


🗺🇺🇦​​23 листопада 1871 року на Буковині народився Антін Кравс, генерал-четар Української Галицької армії, автор спогадів «За українську справу». Генерал, який 31 серпня 1919-го визволяв від більшовиків Київ.

По батьківській лінії – німець за походженням. Мати – тамтешня українка. Рано втратив батька, тому його брат – у минулому кадровий військовий, який жив у Відні, забрав малого Антіна до себе. Там він закінчив кадетську школу та віденську вищу офіцерську школу. Згодом проходив офіцерську службу у полках, розташованих у Східній Галичині, в особовому складі яких переважали українці. Молодого офіцера поважали солдати. Він був вимогливим, водночас чуйним та ставився до колег з розумінням. У нього склалися добрі стосунки із солдатами-галичанами, оскільки поважав традиції і звичаї українського народу, його історію і мову.

Початок Першої світової війни застав його в Станиславові на посаді командира
куреня, майже цілком українського 58-го піхотного полку. 1916-го після поранення і лікування був направлений на італійський фронт. Дослужився до рангу підполковника австрійської армії, отримав декілька орденів та військових відзнак.

Після проголошення Західно-Української Народної Республіки Кравс перейшов на службу до щойно створеної Української Галицької Армії. 5 грудня 1918-го очолювана ним військова група у боях з поляками здобула містечко Хирів, 8 грудня – Нижанковичі і виступила на Перемишль. Антін Кравс був польовим командиром, розділяючи з бійцями окопне життя. «До нас добрався противник від Перемишля, – пише цивільний староста Самбора Андрій Чайковський у споминах «Чорні рідки», – на тім відтинку з’явився підполковник Кравс ... В Самборі ніхто його не бачив, бо він ... сидів на фронті. Спав на лаві де-небудь в чекальні ІІІ-го класу на станції. Збирав військо, організував його частини, сидів із стрільцями в окопах, показував як і де їх копати... Стрільці від старшини до рядового дуже його любили і поважали, прозвали його кучерявим. Що той відтинок так довго держався, то в цьому заслуга підполковника Кравса ...”.

Був вимогливим до офіцерів своїх частин, про що свідчить текст наказів стосовно їхньої поведінки і ставлення до стрільців. “Можна часто зауважити, що старшина в часі, котрі призначені на вишкіл мужви, наразі пополудні сидять по гостинах та кав’ярнях! – зазначено в наказі Кравса від 17 квітня 1919-го.– Це дуже зле впливає і деморалізує мужву. Старшина, котрий в часі муштри і занять буде ходити по місту, чи то сидіти в кав’ярні або гостині буде сей час притягнений до відповідальності”.1 січня 1919-го Кравсу присвоєно звання полковника, хоч його весь час називали генералом.

У березні 1919-го року Кравс керував Вовчухівською наступальною операцією, а у червні 1919-го у званні генерал-чотаря – Чортківською офензивою. Головнокомандувач Української Галицької армії Михайло Омелянович-Павленко цінував Кравса. «Треба завважити, що на нашому крайньому лівому крилі, де події мали надзвичайно відповідальний характер був генерал Кравс, – знаходимо в «Спогадах українського командарма» Омеляновича-Павленка, – цей надзвичайно солідний і випробуваний старшина був у повному розумінні провідником, що користався як довір’ям Начальної Команди нового і старого складу, так теж старшин і стрільців. Хоч роду німець …він рахував себе все і всюди українцем. У корпусі був він основною фігурою. Йому одному Начальна Команда дозволила розвинути свою бригаду в дивізію”.

На початку серпня 1919-го Кравса призначили командиром армійської групи об’єднаних армій УНР та ЗУНР, які ішли звільняти Київ. З 1920-го перебував у таборі для інтернованих вояків УГА у Чехо-Словаччині. Згодом оселився у Відні і мешкав там до своєї смерті 13 листопада 1945-го. Похований у родинному склепі віденського цвинтаря Кальксбург.

🌐 Історія України🔱
Підпишись, пізнавай, поширюй!

5.7k 2 18 1 335

🎗22 листопада 1938 року празький парламент ухвалив конституційний закон про автономію Карпатської України, внаслідок чого Чехословаччина перетворилася на федеративну державу чехів, словаків і карпатських українців (русинів).

🌐 Історія України🔱
Підпишись, пізнавай, поширюй!

9.2k 1 27 7 398

Стань справжнім різдвяним чарівником - подаруй українським діткам свято!

СвятоBOX - це щорічна благодійна акція від «Солідарної молоді», яка вже 6 років поспіль дарує малечі справжнє свято - завдяки вашим донатам!

🎁По всій Україні будуть запаковані подарунки для діток військових, та тих, котрі внаслідок російської агресії залишились без домівок.

Зробити добру справу можете і ви! Долучайтесь!

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/2XuKmLbRya

💳Номер картки банки
4441 1111 2783 7882


22 листопада 1708 року московська православна церква (і не російська, і не церква насправді), на вимогу московського царя Пьотра І, проголосила безглузду анафему українському гетьману Івану Мазепі.

Проголошення анафеми не мало жодного підґрунтя і мало виключно політичний характер. Незважаючи на всю абсурдність ситуації Московський патріархат досі вважає анафему легітимною.

На замовлення московського царя рпц, не шкодуючи епітетів, проголошує Івана Мазепу «зрадником», «юдою», а також «антихристов предтеча, лютый волк, овчею покрытый кожею, и потаенный вор, сосуд змеин» тощо.

Варто зазначити, що у 2018 році Вселенський Патріарх оголосив про зняття замовної політичної анафеми з християнина Івана Мазепи. Такі дії рпц визнали незаконним актом.

🌐 Історія України🔱
Підпишись, пізнавай, поширюй!


🟥🤝 21-22 листопада 1943 року відбулася Перша Конференція поневолених народів Східної Європи і Азії.

Організована конференція була у районі сіл Будераж, Ілляшівка та Батьківці на Рівненщині.

Усі учасники конференції на той час були у складі УПА. Їхнє представництво на конференції – 39 делегатів від 13 народів. Найчисельнішими були азербайджанська та грузинська делегації: по 6 учасників. Також – 5 узбеків, по 4 вірменина та татарина , по 2 білоруса та осетина, казах, черкес, кабардинець, чуваш, башкир і 5 українців. На конференцію прибув також головнокомандувач УПА Роман Шухевич. Головував на конференції – Ростислав Волошин.

Учасники ухвалили Постанову і Відозву, в яких заявили про необхідність 📜«створення спільного комітету народів Східної Європи і Азії, який буде координувати всі національно-революційні сили цих народів, виробить єдину лінію боротьби зі спільним ворогом, єдину тактику боротьби та у відповідний момент кине клич до одночасного повстання всіх поневолених народів».

Було сформовано Комітет поневолених народів, функції якого полягали у формуванні національних повстанських армій, об’єднанні та організації національно-політичних сил в місцях їх проживання, а також на території України. Ідеї, висловлені на конференції, знайшли своє втілення і розвиток у створенні Антибільшовицького блоку народів (АБН).

Метою діяльності АБН було розчленування срср на національні держави. Блок розпочав згуртовувати народи під гаслами: 📢«Воля народам! Воля людині!». З 1946 року зусилля АБН були спрямовані на залучення до діяльності представників східноєвропейської еміграції.

Від 1946 до 1985 року АБН очолював Ярослав Стецько як голова Центрального комітету, куди входили представники різних національностей. АБН влаштовував антибільшовицькі збори, демонстрації протесту, прес- конференції і міжнародні конгреси. АБН співпрацював зі Світовою Антикомуністичною Лігою і Європейською Радою Свободи.

🌐 Історія України🔱
Підпишись, пізнавай, поширюй!


🗺❤️‍🩹 21 листопада, відзначаючи День Гідності та Свободи, ми вшановуємо патріотизм та мужність наших співвітчизників, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року – лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина та національних інтересів нашої держави.

Цей день – незаперечний доказ Відродження української нації та держави, утвердження того, що події на Майдані змінили нас, об’єднавши в Єдиній, Соборній та Незалежній Україні.

🕯💔У День Гідності та Свободи ми згадуємо всіх українців, які віддали життя за незалежність України під час подій на Майдані та на фронті російсько-української війни в зоні АТО/ООС, а тепер ще й під час повномасштабного вторгнення російських окупантів до України. Ми маємо завжди пам’ятати, що за свободу і майбутнє кожного з нас сплачено життями Героїв Небесної Сотні, тисяч воїнів, добровольців і волонтерів. Вічна їм пам’ять та слава! І не зганьбімо в сьогоденні здобутки попередніх визвольних змагань та жертовність воїнів у війні за Україну і майбутнє нації.

🗺Слава Україні! Героям слава!
Неодмінно вистоїмо!

🌐 Історія України🔱
Підпишись, пізнавай, поширюй!

41.1k 9 198 4 806

✍️🔱"...Всіх нас з'єднала любов до рідної України і бажання захистити революцію. Покажемо, що ми справжні сини України, що любимо свій рідний край і все оддамо, щоб спасти його од загину".

Із звернення Генерального секретаря в справах військових С. Петлюри до українців вояків на всіх фронтах. Червень 1917 р.

🌐 Історія України🔱
Підпишись, пізнавай, поширюй!

12.7k 0 11 10 433

🔱🕯Наказ Генерального інспектора Військ УНР про призначення в першу річницю на 22 листопада дня жалоби за вбитими козаками в м. Базарі під час Другого Зимового походу військ армії УНР. 20 листопада 1922 р.

🌐 Історія України🔱
Підпишись, пізнавай, поширюй!


🔱🗺 20 листопада 1917 року Українська Центральна Рада прийняла Третій Універсал, яким проголошувалася Українська Народна Республіка (УНР).

Для того, щоби крайова власть стала справжньою фактичною властю, під нею повинна бути міцна підвалина, і такою може бути тільки проголошення Української Народної Республіки”,

- такими словами Михайло Грушевський відкрив 20 листопада засідання Малої ради.

Через два дні у Софійському соборі відбувся святковий молебен, а на площі біля нього вишикувалися військові частини. В урочистій обстановці, під час великого народного віче було зачитано текст Універсалу.

У документі були окреслені кордони УНР включно з Київщиною, Поділлям, Волинню, Чернігівщиною, Полтавщиною, Харківщиною,  Катеринославщиною,  Херсонщиною, Таврією (без Криму).
Остаточне визначення границь… що до прилучення частин Курщини, Холмщини, Вороніжчини і суміжних губерній та областей, де більшість населення українське, має бути встановлено по згоді організованої волі народу”.

Уся влада в країні, до проведення Установчих зборів належала Центральній Раді та Генеральному Секретаріату.

Проголошувалося збереження федеративного зв’язку із росією, яка б стала “федерацією рівних і вільних народів”. Йшлося не про російську радянську республіку, яку УЦР не визнала, а про буржуазну республіку.

Скасовувалася приватна власність на поміщицькі, удільні, монастирські, кабінетні, церковні та інші землі. “Право власності на землі поміщицькі й інші землі нетрудових хозяйств сільськогосподарського значіння, а також на удільні, монастирські, кабінетські та церковні землі касується”. Рада обіцяла добиватися якнайшвидшого встановлення миру, запровадження державного контролю на виробництві, встановлення восьмигодинного робочого дня.

Проголошувалися демократичні права та свободи: слова, друку, віросповідань, зборів, спілок, страйків, недоторканність особи та житла, право використовувати місцеві мови у стосунках з державними установами, скасування смертної кари, амністію для всіх політичних в'язнів, незалежний суд.

Принципи, сформульовані в цьому документі, було розвинуто й закріплено в окремих законах УНР. Зокрема, на початку грудня 1917 року ухвалено низку законів про реорганізацію судів, а 9 січня 1918 року – закон про охорону прав національних меншин.

🌐 Історія України🔱
Підпишись, пізнавай, поширюй!

18k 2 68 9 433

🗺🇵🇾 Українська школа у колонії Фрам у Парагваї

Друга половина 1940-х років.

🌐 Історія України🔱
Підпишись, пізнавай, поширюй!

13k 1 20 7 559

🚀🇺🇦19 листопада 1997 року о 19:46 за Всесвітнім часом з космодрому на мисі Канаверал, штат Флорида, взяв старт космічний човник «Коламбія», на борту якого в числі шести членів екіпажу в якості спеціаліста-дослідника знаходився полковник Леонід Каденюк. Він став першим і поки єдиним космонавтом незалежної України. Політ тривав понад 15 діб й успішно завершився 6 грудня.

З нагоди успішного завершення польоту 17 грудня 1997 року Леонід Каденюк був нагороджений медаллю NASA «За космічний політ», 19 січня 1998 року отримав звання генерал-майора ВПС України і «за визначний внесок у піднесення міжнародного авторитету національної космічної галузі, особисту мужність і героїзм, виявлені під час проведення українсько-американських наукових досліджень на борту космічного корабля «Коламбія» був нагороджений орденом «За мужність» I ступеня.

3 грудня 1999 року «за заслуги перед Українською державою у розвитку космонавтики, визначний особистий внесок у зміцнення міжнародного співробітництва в космічній сфері першого космонавта незалежної України» було нагороджено відзнакою Герой України з врученням ордена «Золота Зірка».

У наступні роки Леонід Каденюк був позаштатним радником президента Леоніда Кучми з питань авіації і космонавтики, народним депутатом Верховної Ради України ІV скликання, ще тричі, але невдало, востаннє у 2014 році, балотувався у парламент.

🕯31 січня 2018 року Леонід Каденюк помер від серцевого нападу на 67-у році життя. Похований на Байковому кладовищі у Києві.

🌐 Історія України🔱
Підпишись, пізнавай, поширюй!


🕯🎗 19 листопада 1989 року відбулося перепоховання у Києві на Байковому цвинтарі українських письменників і політв’язнів совєцького комуністичного режиму – Василя Стуса, Юрія Литвина та Олекси Тихого.

Василь Стус − український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Відстоював вільний розвиток української культури. Творчість Василя Стуса заборонена совєцькою владою. Двічі арештований та ув’язнений. Помер 4 вересня 1985 року в таборі біля села Кучино Пермської області.

Юрій Литвин − український поет, письменник, журналіст і правозахисник. Заарештований та звинувачений у створенні підпільної націоналістичної організації «Група Визволення України» і засуджений до 10 років позбавлення волі. Покарання відбував у мордовських таборах для політв’язнів. Помер 5 вересня 1984 року в таборі біля села Кучино Пермської області.

Олекса Тихий − український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в лікарні табору біля села Кучино Пермської області 6 травня 1984 року.

Їх прах привезли літаком із Уралу 18 листопада о 20.30 в аеропорт «Бориспіль». Там зі свічками й корогвами чекали близько тисячі людей. Домовини повезли до Свято-Покровської церкви на Куренівці. Там зранку 19-го покійних відспівали.

«Приблизно 30 тисяч людей вийшло на вулиці Києва,

− згадував колишній товариш Стуса Василь Овсієнко.
Як ішли Володимирською повз будівлю КДБ, боялися, щоб не було провокацій. Але це була перша акція, де влада не посміла трощити синьо-жовті прапори, де нас не лупили древками й кийками».


Труни спочатку повезли на Софіївську площу, потім до пам’ятника Тарасові Шевченку. А звідти вже несли на руках до Байкового кладовища. Рух у центрі міста зупинився. Люди стояли зі свічками вздовж Володимирської вулиці. На мітингу виступили В’ячеслав Чорновіл, Іван Драч, Михайлина Коцюбинська.

На могилах установили однакові дубові хрести. У березні 1990-го їх підпалили. Винних не знайшли. 1993 року встановили три козацькі хрести із сірого пісковику.

💛Василь Стус був абсолютно свідомим того, що в імперії місця для України немає і місця для українців немає і що він сидить тільки тому, що він – українець.

Він це розумів. І його пророчі слова:
«Народе мій, до тебе я ще верну, і в смерті обернуся до життя..

– вони ж не просто про те, що він повернеться у ту саму «совєтську» Україну.

Стус знав, що його повернення в Україну стане тим, чим було повернення в Україну Тараса Шевченка.

Перепоховання Тараса Шевченка 22 травня 1861 року повернуло Україні відчуття окремішності і єдності, повернуло Україні національну ідею, ним і прописану:
«В своїй хаті й своя правда, і сила, і воля».


Повернення Шевченка, вдруге після Богдана Хмельницького, відродило нас як націю. Це був момент, коли провідна верства українців усвідомила необхідність мати власну державу.

На перепоховання Василя Стуса, за даними уґб урср, збирається від 90 до 110 тисяч людей – за весь день, в різні часові відрізки під час перепоховання.

І ці люди не боялися іти із національними, на той момент забороненими, синьо-жовтими прапорами. І їх стільки було, прапорів і людей, що ні кґб, ні міліція вже не ламає, уже не хапає, уже не забирає. А усі вони уже не бояться. Уже бачать, що то нарешті прокидається українська свідомість.

🌐 Історія України🔱
Підпишись, пізнавай, поширюй!


🟥 Наш шлях не веде ані до Берліна, ані до Москви! – листівка ОУН.

🌐 Історія України🔱
Підпишись, пізнавай, поширюй!


❌🟥18 листопада 1935 року у Варшаві почався суд над 12 членами ОУН, обвинуваченими у співучасті в убивстві міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького.

На лаві підсудних поруч зі Степаном Бандерою були Дарія Гнатківська, Ярослав Карпинець, Микола Климишин, Богдан Підгайний, Іван Малюца, Яків Чорній, Євген Кочмарський, Роман Мигаль, Катерина Зарицька, Ярослав Рак, Микола Лебедь.

Акт обвинувачення займав 102 сторінки машинопису. Звинувачені відмовлялися говорити по-польськи, віталися окликом "Слава Україні!", перетворили зал процесу у трибуну пропаганди ідей ОУН. Вирок винесено 13 січня 1936 року. У січні Бандеру, Лебедя, Карпинця засудять до страти, решту - від 7 до 15 років ув'язнення.

Через початок Другої світової війни й окупацію Польщі ніхто з підсудних не пробув в ув'язненні повний термін. Роман Мигаль загинув при перевезенні в'язнів.

День оголошення вироку українська громадськість оголосила днем національної скорботи.

🌐 Історія України🔱
Підпишись, пізнавай, поширюй!

17.7k 2 46 10 548

🔥Карикатура "Джуґаконда" авторства Віктора Цимбала.

Вояк Армії УНР зробив блискучу мистецьку кар'єру у Аргентині та США. Ілюстрував сотні книг, мав безліч виставок. Він прожив непросте життя, був вимушений емігрувати під тиском більшовицької навали, але йому вдалося, одному із перших, через мистецтво розповісти світу про влаштований московським сталінським режимом Голодомор в Україні.

У Буенос-Айресі, далеко від дому, він намагався допомагати своїм землякам. В аргентинській столиці передав кошти на зведення Українського дому, на власні кошти утримував українську школу, ні на мить не забуваючи про Україну.

🌐 Історія України🔱
Підпишись, пізнавай, поширюй!


🇺🇦⛪️ 17 листопада 1869 року в селі Прилбичі на Львівщині народився Казимир Шептицький, церковний та громадський діяч, політв’язень совєцького режиму.

Походив з одного із найстаріших українських аристократичних родів Галичини, брат митрополита Андрія Шептицького. Здобув гарну освіту: закінчив гімназію у Кракові, навчався в університетах Кракова, Мюнхена і Парижа, отримав ступінь доктора права. Працював адвокатом, депутат австрійського парламенту. Але в 1907-му Казимир Шептицький полишив перспективну політичну кар’єру, а за кілька років став монахом під іменем Климентія у студитському монастирі в Кам’яниці на Балканах. Як пояснює ієромонах Юстин Бойко: «…покликання до монашества у Казимира (Климентія) зародилося ще в юності. Та коли він вперше про це сказав матері, вона зробила два висновки: він ще не готовий до цього і мусить перейти випробування життям, а друге те, що батько, Ян Кантій Шептицький, не погодився б на те, що два сини будуть у монастирі. Тому в одному з листів мати радить йому, щоб він пройшов гартування часом свого наміру вступу до монастиря». І після смерті матері «він починає сходити з політичної арени і ставати ближчим помічником свого брата Андрія».

Здобув богословську освіту в єзуїтській колегії в Інсбруку, висвячений на священика. Згодом повернувся у Львів. Настоятель Унівського монастиря (1918), ігумен Святоуспенської Унівської лаври (1926). Засновував монастирі, допомагав братові в управлінні церквою. При цьому був надзвичайно скромною людиною: разом із монахами-студитами чергував на кухні та в монастирі, носив дуже вбогий одяг. У келії мав тільки залізне ліжко, шафу, столик і клячник для молитов. За деякими свідченнями, в 1939-му був таємно висвячений на єпископа митрополитом Андрієм Шептицьким (хоча достовірних документальних свічень тому поки не знайдено).

Під час Другої світової війни разом із братом Андрієм урятував кілька сотень єврейських, польських та українських дітей від нацистів. Як згадував Адам Даніель Ротфельд: «Брати Шептицькі надавали допомогу, ризикуючи власним життям. Одним із врятованих ними був пізніший головний рабин Військово-повітряних сил Ізраїлю, а пізніше головний рабин Аргентини Давид Кагане».

Коли совєцький уряд взяв курс на ліквідацію унії і 11 квітня 1945-го заарештував всіх греко-католицьких єпископів, а священиків стали схиляти до «об’єднання», Климентій Шептицький фактично став на чолі церкви. Він закликав не коритися тиску, зібрав підписи 61 священика з проханням звільнити заарештованих і припинити переслідування греко-католиків.

5 червня 1947-го 78-річного Климентія заарештували совєцькі спецслужби (просто в келії, під час молитви), звинувативши в антирадянській діяльності та співпраці з ОУН. «Шептицький Клемент був впливовою особою у формування націоналістичного руху й відіграв важливу роль у практичній боротьбі ОУН-УПА проти совєцької влади» – записав у постанові про арешт майор МГБ Божко.

Далі були півроку допитів (переважно нічних) і тортур, але він не назвав жодного прізвища і не пішов на співпрацю з владою. Засуджений на 8 років, покарання відбував у сумнозвісному «Владимирському централі». Одна з працівниць тюрми Варвара Ларіна згадувала: «Був дуже високий, з бородою. Коли ми приносили їжу, він завжди посміхався. Часто дивився у вікно». Постійно хворів, більшість ув’язнення провів у лазареті.

🕯Помер 1 травня 1951-го о 21.30 в тюремній лікарні, похований десь на церковному цвинтарі – тіло кинули в яму і засипали землею, не залишивши жодних позначок. Монахам-студитам у 2000-му так і не вдалося відшукати його могилу.

Реабілітований у 1991-му. За порятунок євреїв у роки Другої світової війни в 1996-му удостоєний звання «Праведник народів світу». 27 червня 2001-го зарахований до лику блаженних (беатифікований) Папою Римським Іваном Павлом ІІ під час візиту до Львова. Ім’я Климентія Шептицького присвоєно Музею народної архітектури і побуту у Львові (2016).

🌐 Історія України🔱
Підпишись, пізнавай, поширюй!


❤️‍🩹Друзі, збір закрито завдяки вам!

Дякуємо за підтримку ЗСУ та невтомну працю задля нашої перемоги!

🇺🇦🗺Слава Україні! Слава Збройним Силам України! Разом переможемо!


💛


❤️‍🩹 Настанова «Молодим» від поета Леоніда Полтави.

Леонід Полтава — автор одного з кращих перекладів легендарного сатиричного антиутопічного твору Джорджа Орвелла «Animal Farm», назву якого українець чудово адаптував у «Колгосп тварин».

З журналу українського Пласту - "Молоде життя" №1 від 1946 року.

🌐 Історія України🔱
Підпишись, пізнавай, поширюй!

20 last posts shown.