Книготеріанка📚

До речі, я от тільки нещодавно вперше подивилась «Спілка мертвих поетів»….

Цей фільм мене розбив, я буквально не можу перестати про нього думати вже два тижні, кожен день виринають думки і хочеться знову плакати😭

Водночас хочеться одразу його передивитись, щоб знову постраждати

Зато за три дні прослухала 2/3 «Служниці»🌚 Не знаю, які у мене будуть загальні враження від історії, але заходить в аудіоформаті вона дуже легко і цікаво

Зараз перечитую «Гаррі Поттер і Орден Фенікса» і найбільше мені сумно за те, що з фільмів вирізали історію Невіла та його батьків💔

І багато хто думає, що його батьки мертві, а не зійшли з розуму від тортур Круціатусом та живуть в лікарні святого Мунґо. А цей момент в книжці, коли Гаррі, Герміона та Візлі випадково зустріли в тій лікарні Невіла з бабусею, і як Аліса Лонґботом дала йому обгортку від жуйки😭😭😭

Невіл просто неймовірний персонаж, шкода, що йому не приділили достатньо уваги

Почну читати «Емму» щоб не зійти з розуму.

Два дні після дочитання «А тепер зачекайте до минулого року» не могла зібратись і визначитись, що брати далі, і от нарешті💛

Взагалі зникати на 2 тижні з власного телеграм-каналу це моє гобі😁

Я так само веду планери чи щоденники, починаю дуже на ентузіазмі, а потім рік нічого не пишу😂

Але чим довше не пишеш, тим важче повернутись, тому я тут!

🍁Вже дочитала «Голлі», дуже класно, 4/5 (хотілось більш напруженої розвʼязки і змінити кілька моментів, але це нарешті був дуже цікавий і захопливий детектив, якого мені не вистачало в житті).
Пара навіжених старих професорів вирішують викрадати людей, але для чого я вам не скажу, бо це буде спойлер. Голлі стане першою, хто повʼяже дивні зникнення абсолютно різних чоловіків, жінок, та навіть дитини, які приведуть її саму у пастку.

🍁І прочитала «А тепер зачекайте до минулого року» Філіпа К. Діка. 4/5
Хмммм, це було дуже дивно, але я однозначно хочу продовжити знайомство з автором, щоб все-таки зрозуміти, мій він чи ні.
Наукова фантастика, інноваційний і токсичний наркотик, який спричиняє переміщення у часі, міжгалактична війна, але окрім того спроби зрозуміти, який вибір в житті тобі варто зробити.

Фото Ненсі для привернення уваги

Так, хто вже читав «Голлі», розказуйте про свої враження🌚

Мене вже кілька місяців тягнуло до Кінга, але з тих нечитаних, що я мала вдома (Казка, Переслідуваний-Схудлий, Під Куполом) , мені нічого не хотілось прочитати. Потім подруга мені так прорекламувала Голлі, що я вирішила її теж придбати і думаю, що сьогодні-завтра почну вже читати😍

Насправді мені хочеться прочитати і «Під куполом» але той розмір мене лякає😭

Третя книжка Кроніна за цей рік, яка посяде місце в моєму топі найкращих прочитаних💔

Неможливо забути чи відпустити історії, які ти проживаєш сама, а саме так і відбувається з книжками автора. Я проживаю кожну мить з героєм, відчуваю кожну його емоцію, вибір, я хочу разом з ним плакати або боротись, Кронін так майстерно прописує всі тонкощі людського життя та душі, що я ніколи не зможу забути його книги.

Ендрю Менсон мріє служити людям у своїй благородній професії - лікар. Він отримує відповідну освіту та починає свій шлях, незабаром закохується, отримує гарне місце, одружується і здається, що тепер життя буде нагадувати мрію. Але жорстокі реалії медичного світу звалюються на нього, чи зможе він протистояти жадобі, грошам, марнославству та заздрості? Чи зможе відстояти свої ідеали і прагнення зробити світ кращим, а чи піддасться системі та врешті-решт зламається?


Кожна історія Арчибальда Кроніна важка та викликає сльози при дочитанні, «Цитадель» у багатьох є улюбленою книжкою автора, особисто я точно оцінюю її на 10/10, проте на першому місці для мене залишається «Три любові»🖤
Можливо тому, що це було перше знайомство з автором, яке мене вразило, але думаю просто тому, що та історія мені ближче і зрозуміти її мені було легше.


#книговідгук #цитадель

Люди бачать наші обкладинки «Локвуд і Ко» і думають, що це дитячі книжки та не купують їх

Також обкладинка до першої книжки в Словенії:

Радію, що книжки Джейн Остін нарешті можна читати українською ще й в такому класному оформленні🥹

КМ Букс випустили ексклюзивне видання «Маленького життя», коли побачила ціну, то мені аж трохи поплохєло 😅

Як же мені пощастило в 2022 випадково побачити в магазині останній примірник книжки, не в найкращому стані але за 250грн, досі радію своїй удачі 😂

Але видання гарне, я б хотіла і таке мати у себе насправді

Почала слухати цю книжку в Абук ще на початку весни, але потім щось закинула.
Вирішила все-таки спробувати дослухати і по ітогу це було так цікаво, що я останні 8 годин прослухала за два дні 😃

Мені сподобалось, розвʼязки були цікавими та неочікуваними, дійсно було важко відірватись, і начитка просто 🔥

«Я знаю, що те, що тут пишу, не можна назвати ні хронікою, ні колонкою, ні статтею. Але я знаю, що сьогодні
це — крик. Крик! втоми. Я втомилася. Очевидно, що моя
любов до світу ніколи не зупинятиме ні війни, ні смерті.
Любов ніколи не ставала перепоною для того, щоб всередині обливатися кривавими сльозами.»


«Твір мистецтва — це акт безумства творця. Тільки він проростає не як безумство й прокладає шлях. Проте планувати це божевілля, щоб осягнути світобудову, - безглуздо. Передбачення пробуджується від млявого сну більшості тих, хто спить, або від розгубленості тих, хто вгадує, що щось відбувається або відбуватиметься. Божевілля творців відрізняється від божевілля психічно хворих. Вони, серед решти причин, про які мені невідомо, збилися зі шляху пошуку. Ці випадки вивчають медики, тоді як творцями стають під час самого акту безумства.»

«Я якось сказала, що писання - це прокляття. Не пам'ятаю, чому саме я це сказала, якщо чесно. Тепер
повторюю: це прокляття,але це те прокляття, яке дарує
рятунок. Воно рятує душу, загнану в пастку, рятує людину, яка відчуває себе непотрібною, рятує день, у якому живеш,і якщо не писатимеш, ніколи не відчуєш по справжньому. Писати — це прагнути зрозуміти, це прагнути відтворити невідтворюване, це відчувати до самого кінця відчуття, яке б лишилося невисловленим і задушеним.»


«Записки для молоді: про написане і пережите» Кларісе Ліспектор.
Це було ніби зазирнути за ширму душі авторки, підглянути у її свідомість та спробувати зрозуміти її дивні, софістичні, відірвані від світу тексти. Напевно, ці есеї варто читати після прочитання книжок авторки, але я прочитала до і не шкодую про це,адже тепер у мене є відчуття, що я особисто знайома з цією людиною та її способом творення, але буде дуже цікаво перечитати «Записки…» вже коли я ознайомлюсь з творчістю Кларісе та переосмислити їх.

Її текст іноді важко осягнути, а іноді він відгукується десь у глибинах душі, це дуже медитативні тексти, над якими цікаво подумати.Тепер я точно впевнена, що хочу продовжувати знайомство з авторкою.