Покремсали життя моє на частки,
на тьмяну січку слів і суєти
А серце виривається із пастки —
у нетрі дум, під небо самоти.
У мовчазливу готику тополі,
в труда одухотворену грозу.
Я трохи звір. Я не люблю неволі.
Я вирвуся, хоч лапу відгризу.
#ЛінаКостенко #Ліна_Костенко
Долучайтесь до збору на авто для артилерійської батареї 150 ОМБР 🚐🇺🇦
https://send.monobank.ua/jar/2DUYCFSTgS
https://www.privat24.ua/send/da64q
📸 Анжеліка Волович. Фото зроблене у Бахмуті
💫 Читай поезію Ліни Костенко