— LE SSERAFIM мають документальний фільм на YouTube. Він з’явився у мене в алгоритмах. Я такий: "Що це таке?" Тож я натиснув, і це був весь їхній процес підготовки до дебюту. Було божевільно це дивитися, бо ми пройшли через те саме. У нас були зміни у складі учасників, люди, які були з нами, а потім йшли, і постійні тренування, де ми годинами танцювали під "Siren". У документальному фільмі є момент, коли вони знімають кожного учасника окремо, щоб захопити їхні вирази обличчя, щось на зразок фанкаму. І ми робили точно те ж саме. Це було буквально все, що ми проходили. Тож це викликало у мене певний ПТСР [сміється]. Це був шалений момент спогадів. Вони, очевидно, також пережили дуже важкий період. У документальному фільмі вони багато плачуть через різні речі. Ми відчували багато схожих емоцій.

Mashable: Так, напевно, важко переживати це, а ще й бути знятим на камеру.
— Я б не зміг плакати на камеру. Але просто бачити ці вразливі моменти, через які вони проходять... Деякі з них почали знімати навіть до того, як приїхали до Кореї. Одна із них жила у Америці. Дивлячись на це, я думав: "Це так дивно. Чому ми не подумали про це?"

Mashable: Ти дивився весь серіал?
— Я дивився, коли бігав. Коли бігаєш 30 хвилин, може бути трохи нудно, тому я люблю щось включити, щоб відволіктися. Я подивився всі чотири [епізоди], тому що вони не такі довгі. Це просто дуже круто, себто, вау, який крутий момент для документування.

Mashable: Це змушує тебе усвідомити, як багато ти пройшов.
— Так, тому що ти не маєш можливості просто сісти і сказати: "Гей, ти добре постарався. Ти пройшов через багато всього і нарешті дійшов до цього моменту. Тож ти можеш дати собі трохи похвали." І я ніколи цього не робив. Я відчував, що, дивлячись на документальний фільм, я ніби спостерігаю за собою. Як "Кіхо, ти справді добре постарався, і ти пройшов через багато, щоб дійти до того, де ти зараз... Це гарний момент, щоб оцінити все. Тому що це життя... Це не легка річ."

:: #mention
:: @lesserafimua