Давай закриємось у пустій кімнаті.
Не будь скромною, я ж бачу чого ти бажаєш.
Мовчання густе, наче шовк, спадає з плечей,
І в тіні свічок таємниця розквітає.
Твої очі – зорі, що в темряві горять,
І в них я тону, забуваючи про страх.
Дотики легкі, як крила метелика,
Торкаються шкіри, розпалюючи жагу.
Забуті слова, тільки подих та стогін,
Руки переплітаються, тіла – єдине ціле.
І цій пустій кімнаті, де тільки ми удвох,
Народжується щастя, прекрасне, як любов.
Не треба слів, хай мовчать стіни навколо,
Хай тільки серця б'ються, ритмічно й сильно.
В цій нічній тиші, в обіймах любові,
Знаходимо ми те, що шукали так довго.
І після заходу, коли зорі згаснуть,
Залишиться тепло, що в серцях збережеться.
Пам'ять про цю ніч, про таємний наш світ,
Назавжди в душі, як дорогоцінний скарб, збережеться.