Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю мільйонів українців, які стали жертвами страшного злочину проти людяності – Голодоморів.

Голодомор 1932–1933 років – це свідома політика винищення українців тоталітарним режимом.

Лише на Луганщині від голоду загинуло близько 150 тисяч людей. Це були родини, діти, молоді люди – ті, хто мав творити майбутнє краю.

Села Луганщини спустошувалися, зникали цілі громади, залишаючи по собі лише мовчазне свідчення трагедії, яка торкнулася кожної сім’ї. Попри це, наш народ зберіг своє прагнення до свободи.

Запалімо сьогодні свічку пам’яті, теплий вогонь якої – це наш спільний символ скорботи й пам’яті. Світло цієї свічки нагадає, що ми повинні зберігати правду про ті часи, аби такі трагедії ніколи не повторилися.

Нехай пам’ять про це буде вічним застереженням у боротьбі за людську гідність, свободу і справедливість.