Про генеральські розбірки. Поточна ситуація.
Після підписання Президентом Закону про створення Сил безпілотних систем (СБС) змушена повідомити, що Сирський організував низку розслідувань проти командувача СБС Вадима Сухаревського, аби потім представити СБС як неспроможні та позбутися командувача. Це сталося після того, як йому не вдалося заблокувати створення окремого роду військ іншими методами.
Також він відправив підрозділи СБС у підпорядкування «Хортиці» на східний фронт, аби СБС не мало можливості доформуватися, а керівництво СБС не долучалося до ключових стратегічних заходів. Фактично, це заслання.
Натомість начальника львівської сухопутної академії, легендарного корупціонера генерала Ткачука, який на посаді вже двадцять років і має прізвисько «Чемодан» (натяк на звичку отримувати / передавати хабарі валізами), друга Головнокомандувача ЗСУ, сховали в «Хортиці» від розслідувань, нібито для надання консультативної допомоги. Тобто ми бачимо системне і послідовне прикриття Сирським свого наближеного. Залужний прикривав його так само, хоча мав шанс нарешті звільнити та розблокувати академію.
До цього стався інший прецедент: генерал Ніколюк подав до суду на Сирського після того, як його зняли з керівництва угрупуванням військ у звʼязку з протестами проти спотворення інформації. Ніколюк — командувач корпусу, який опинився в ситуації, коли був відсторонений від командування власним корпусом. Це один із небагатьох високопоставлених військових у ЗСУ, який цінує і намагається надавати правдиву інформацію про поточну ситуацію на фронті. Якщо ти «біла ворона» серед генералів, тебе будуть намагатися знищити. І, звісно, щодо попереднього випадку з Сухаревським, не допустити молодь — це в них аксіома.
Паралельно продовжуються обмеження щодо генерала Гнатова, «не свого», призначеного після Содоля керівником східного фронту, а також підготовка розслідувань проти нього з паралельним виведенням підрозділів з Донецької області до Курської. При цьому на більшості ключових посад усе ще залишаються люди Содоля, а Сирський продовжує втручатися в управління, оминаючи вертикаль керівництва. Через це «Хортиця» не завжди знає, яке нове завдання було надане Головкомом напряму черговому батальйону чи угрупованню.
Для підготовки звільнення Гнатова, в рамках «багатоходовочки», на Торецький напрямок Сирський перевів генерала Драпатого. Маємо позитивний побічний ефект, адже Драпатий — один із кращих менеджерів у ЗСУ. Драпатий був призначений заступником Баргилевича та мав займатися якраз виправленням системи підготовки, але дуже швидко був відісланий Сирським подалі від київського «королівського двору» та своїх прямих обов'язків. До призначення Драпатого, після скандалу з виведенням 24-ї бригади та проривом росіян, Сирський свідомо перевів і тримав кілька місяців на Торецькому напрямку Ледового, полковника без жодного бойового досвіду, відправленого ним зі штабу Покровського напрямку керувати цілим угрупованням. Звичайно, Ледовий угробив сотні українських громадян і продовжив втрачати території, але підготував непогану базу під Гнатова для Головкома.
Сам Сирський «героїчно» керує Курською операцією, сховавшись на Харківщині від незручних питань щодо колапсу системи ЗСУ. Героїчно «недосяжний» для дзвінків і виступає на фоні картонки на нарадах. При цьому Баргилевича, свого зброєносця і за сумісництвом начальника Генштабу ЗСУ, Сирський тримає при собі, а підписи документів переважно переклав на ще одного майбутнього «відбувайла» з нового покоління, не «свого», — генерала Горбатюка, заступника Баргилевича.
Водночас вже майже місяць по всьому війську ходять чутки, що Баргилевич має проблеми через викриття факту взяття хабара у розмірі 500 тисяч доларів, але цю справу намагаються зам'яти. На відміну від усіх інших описаних вище процесів, я не маю підтвердження, тому оформлю офіційне звернення до правоохоронних органів. Хоча що це дасть…
Загалом, система завантажена у генеральські схеми, йде «чистка» неугодних, маневри в Курській області в обмін на втрату позицій у Донецькій.
Після підписання Президентом Закону про створення Сил безпілотних систем (СБС) змушена повідомити, що Сирський організував низку розслідувань проти командувача СБС Вадима Сухаревського, аби потім представити СБС як неспроможні та позбутися командувача. Це сталося після того, як йому не вдалося заблокувати створення окремого роду військ іншими методами.
Також він відправив підрозділи СБС у підпорядкування «Хортиці» на східний фронт, аби СБС не мало можливості доформуватися, а керівництво СБС не долучалося до ключових стратегічних заходів. Фактично, це заслання.
Натомість начальника львівської сухопутної академії, легендарного корупціонера генерала Ткачука, який на посаді вже двадцять років і має прізвисько «Чемодан» (натяк на звичку отримувати / передавати хабарі валізами), друга Головнокомандувача ЗСУ, сховали в «Хортиці» від розслідувань, нібито для надання консультативної допомоги. Тобто ми бачимо системне і послідовне прикриття Сирським свого наближеного. Залужний прикривав його так само, хоча мав шанс нарешті звільнити та розблокувати академію.
До цього стався інший прецедент: генерал Ніколюк подав до суду на Сирського після того, як його зняли з керівництва угрупуванням військ у звʼязку з протестами проти спотворення інформації. Ніколюк — командувач корпусу, який опинився в ситуації, коли був відсторонений від командування власним корпусом. Це один із небагатьох високопоставлених військових у ЗСУ, який цінує і намагається надавати правдиву інформацію про поточну ситуацію на фронті. Якщо ти «біла ворона» серед генералів, тебе будуть намагатися знищити. І, звісно, щодо попереднього випадку з Сухаревським, не допустити молодь — це в них аксіома.
Паралельно продовжуються обмеження щодо генерала Гнатова, «не свого», призначеного після Содоля керівником східного фронту, а також підготовка розслідувань проти нього з паралельним виведенням підрозділів з Донецької області до Курської. При цьому на більшості ключових посад усе ще залишаються люди Содоля, а Сирський продовжує втручатися в управління, оминаючи вертикаль керівництва. Через це «Хортиця» не завжди знає, яке нове завдання було надане Головкомом напряму черговому батальйону чи угрупованню.
Для підготовки звільнення Гнатова, в рамках «багатоходовочки», на Торецький напрямок Сирський перевів генерала Драпатого. Маємо позитивний побічний ефект, адже Драпатий — один із кращих менеджерів у ЗСУ. Драпатий був призначений заступником Баргилевича та мав займатися якраз виправленням системи підготовки, але дуже швидко був відісланий Сирським подалі від київського «королівського двору» та своїх прямих обов'язків. До призначення Драпатого, після скандалу з виведенням 24-ї бригади та проривом росіян, Сирський свідомо перевів і тримав кілька місяців на Торецькому напрямку Ледового, полковника без жодного бойового досвіду, відправленого ним зі штабу Покровського напрямку керувати цілим угрупованням. Звичайно, Ледовий угробив сотні українських громадян і продовжив втрачати території, але підготував непогану базу під Гнатова для Головкома.
Сам Сирський «героїчно» керує Курською операцією, сховавшись на Харківщині від незручних питань щодо колапсу системи ЗСУ. Героїчно «недосяжний» для дзвінків і виступає на фоні картонки на нарадах. При цьому Баргилевича, свого зброєносця і за сумісництвом начальника Генштабу ЗСУ, Сирський тримає при собі, а підписи документів переважно переклав на ще одного майбутнього «відбувайла» з нового покоління, не «свого», — генерала Горбатюка, заступника Баргилевича.
Водночас вже майже місяць по всьому війську ходять чутки, що Баргилевич має проблеми через викриття факту взяття хабара у розмірі 500 тисяч доларів, але цю справу намагаються зам'яти. На відміну від усіх інших описаних вище процесів, я не маю підтвердження, тому оформлю офіційне звернення до правоохоронних органів. Хоча що це дасть…
Загалом, система завантажена у генеральські схеми, йде «чистка» неугодних, маневри в Курській області в обмін на втрату позицій у Донецькій.