Практика ~ Фабрічевой ☘

---

Одна з моїх прабабусь (по єврейській лінії) провела частину життя у сталінських таборах, бо була сестрою "ворога народу" — мого прадіда Іссая Волинського, якого безпідставно звинуватили у шпигунстві

Вона витримала 25 років ув’язнення і вийшла на свободу вже після смерті Сталіна. Їй повернули лише кілька речей – одяг, стопку книг і велосипед, який 25 років чекав на неї, ставши символом понівеченого життя і втраченої свободи.

___

27 січня – Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту, заснований у 2005 році Генеральною Асамблеєю ООН. Саме цього дня, у 1945 році, відкрилися ворота табірного комплексу Освенцим (нім. Аушвіц).

Протягом п'яти років існування Освенцима (1940-1945) там загинуло:

▫️ близько 1 мільйона євреїв
▫️ від 70 000 до 74 000 поляків
▫️ 21 000 ромів
▫️ 15 000 військовополонених з інших національностей

Освенцим став місцем наймасовішого винищення людей в історії.

Масовий розстріл євреїв у Бабиному Яру 29–30 вересня 1941 року став символом "Голокосту від куль" і втіленням нацистської політики масового знищення.

Жорстокість нацизму досі неможливо осягнути та виправдати

___

Точної статистики жертв комуністичного режиму немає. Приблизно від 1921 до 1953 року близько 5,5 мільйонів людей стали жертвами репресій.

У 1930-1933 роках, за різними оцінками, з рідних сіл виїхали від 2,5 до 4 мільйонів людей.
Наслідком сталінської аграрної політики був масовий голод в Україні та Казахстані, який забрав життя від 6 до 7 мільйонів.

Зневага до людського життя за часів комуністичного режиму стала нормою, а репресії проти представників різних національностей досі не визнані геноцидом.

___

Історія, з усіма її жахами, слугує нам уроком про те, чого не слід повторювати. Невивчені уроки минулого, як показують численні трагічні події, можуть призвести до нових страждань. Пам’ятаючи про Голокост і комуністичні репресії, ми повинні усвідомлювати необхідність навчання на помилках історії та завжди залишатися пильними, щоб не допустити повторення подібних трагедій у майбутньому. Лише через критичне осмислення минулого ми можемо побудувати більш гуманний і справедливий світ для всіх.

---

🕯

Друзі, дякую вам, мені дуже приємно отримати вашу підтримку

Що до таймінгу по виходу книги, плани такі :

1. Найближчим часом видавництво запустить можливість попереднього замовлення

2. Далі зачекаємо, як книга вийде з друкарні - зараз цей процес довший ніж за мирних часів

3. Коли книга буде надрукована - можна отримувати замовлення і читати 🤓

І звісно у планах є презентація

Триматиму вас в курсі всіх подальших подій, буду рада зворотньому зв'язку та зустрічам

Дякую за довіру та терпіння (сама вже дуже чекаю)

♥️♥️

Булінг – це форма насильства, що проявляється через травлю, бойкот, насмішки, дезінформацію, псування особистих речей, погрози фізичної розправи та інше. Він може мати різні форми:

☑ Фізичний– штовхання, бійки, нанесення тілесних ушкоджень.
☑ Економічний– крадіжки, знищення особистих речей, вимагання грошей.
☑ Психологічний– образливі чутки, ігнорування, шантаж.
☑ Сексуалізований – принизливі жести, сексуальні погрози, образи.
☑ Кібербулінг– приниження через мобільні телефони та інтернет, цькування в соціальних мережах.

Булінг часто маскується під "суспільну норму" і виправдовується як нормальний прояв "людської природи". Однак це не є нормою; це прояв культури насильства, яка нав'язує ідею, що жорстокість є прийнятною, а прохання про допомогу – проявом слабкості.

У культурі насильства завжди присутнє звинувачення жертви. Саме слово "жертва" вказує на толерування насильства, а рекомендації щодо запобігання насильству часто перекладають відповідальність з агресора на потерпілу сторону.

Віктимблеймінг перекладає частину відповідальності на жертву, принижує постраждалу особу, закликаючи до почутия провини за поведінку та соціального сорому

Навіть коли очевидно, хто завдав шкоди, культура насильства може застосовувати DARVO — проекцію, заперечення, маніпуляції, що ставлять жертву в негативному світлі.

Публікація фотографій, з відкритим обличчям постраждалої від насильства особи, тако ж є (свідомою або ні) складовою культури насильства, що ставить під загрозу людську гідність.

Нульова толерантність до насильства передбачає:

а. чіткі (інтуїтивно зрозумілі) визначення кожної з форм насильства

b. поняття особистих кордонів - на різних рівнях взаємовідносин (від інтелектуального до сексуального)

с. культуру згоди та культуру відмови (що включає культуру прийняття)

d. толерантність (як принцип не шукати ворога в іншій людині, навіть якщо він/вона/вони відрізняються від вас на тому чи іншому рівні)

А також, і це найголовніше

✔️верховенство права (інтуїтивно виконувані закони, презумпція невинності, форми відповідальності за скоєний злочин, ратифікація Стамбульської конвенції і, як наслідок, мої улюблені протоколи та ордери)

▫️це мінімальний пакет, що передбачає і етику, і мораль, і високий рівень корпоративної культури, і модне нині словосполучення, соціальний контракт (і це не тоді коли "ми про все домовимось" а коли правила однаково зрозумілі та працюють на всі боки та рівні суспільства, як по вертикалі🔝, так і по горизонталі 🔛)

У рамках культури нульової толерантності до насильства ви також знайдете рекомендації щодо того, як уникнути насильства.

Але (і це ключова різниця) вони стосуються саме агресора (тобто того, хто знає, що має такі особистісні характеристики, через які може бути схильний (схильна) до скоєння злочину, а отже, несе за це відповідальність)

Так друзі, рік 2024 був емоційно важким. Навіть осіб доволі стійких, психологічно та фізично, штормило, качало, розхитувало на невротичних гойдалках. І це потрібно визнати – за для того, щоб зрозуміти, що з вами все ОК, і реакції ваші нормальні, ба більше – ви справляєтесь у ненормальних обставинах цього буремного життя, адаптуєтесь та інтегруєте нових досвід, поєднуючи його з вашим індивідуальним досвідом з минулого.

Тож, я залишуся при своїй думці - Ви неймовірні!

а для того, щоб ви це згадали, прийняли та привласнили собі саме таке ставлення, залишу вам питання (ну а як це, без передноворічних завдань від психолога?!)

🤓Отже,

1. оберіть відрізок часу (увесь рік / кілька місяців/можна два-три тижня)

2. подумайте про події, які ви пережили за цей період

3. визначте, які риси ви задіяли під час цих подій:

• Як і коли ви проявили рішучість?
• Як і коли ви виявили силу волі продовжувати боротьбу, і, зрештою, це призвело до успіху?
• Як і коли ваша віра допомогла вам [зокрема віра у себе і тих, хто підтримував вас]?
• Як і коли ви проявили сміливість?
• Як і коли ви взяли на себе відповідальність за вдоволення своїх потреб (включаючи потребу у безпеці)?
• Як і коли ви проявили креативність?
• ️Як і коли ви проявили стійкість?
• Як і коли ви дослухалися своєї інтуїції?
• Як і коли вам вдалося зберегти хоч трохи оптимізму?
• Як і коли ви змогли задіяти фізичну силу?
• Як і коли ви проявили співчуття?
• Як і коли ви підтримали інших людей [на якому рівні: емоційно, фізично, фінансово - словом/ ділом]

*вправу краще робити - письмово у своєму блокноті
....

Тримаємо зв’язки і до зустрічі у 2025 році