В Українській енергетиці існує дефіцит регулюючих потужностей. До 2025 року прогнозний дефіцит може скласти 2500 МВт - він зростає в основному за рахунок активного розвитку зеленої енергетики.

Проблему можливо частково вирішити, якщо за цей час побудувати Каховську ГЕС-2, Канівську ГАЕС та другу чергу Дністровської ГАЕС - це дозволить покрити 2000 МВт.

Але будівництво на Дністрі вже призводить до напруження відношень з Молдовою. Там вважають, що збільшення кількості агрегатів, а також їхньої потужності, значно зменшить водотік ріки і поставить країну у ще більшу залежність від України. Адже Дністер – головне джерело водопостачання для Молдови.

Принцип роботи Дністровського гідровузла такий: на рівнинній території річки розташована Дністровська ГЕС-1, вона перша приймає всю воду Дністра та спрямовує у рівнинне водосховище. Посередині цього водосховища стоїть будівля ГАЕС, де три агрегати (з семи проектних) уночі перекачують воду у верхню водойму та скидають вдень у нижню.

Трохи нижче за течією, наприкінці нижньої водойми, знаходиться Дністровська ГЕС-2, яка і регулює пропуск води на територію Молдови. А от уся вироблена електроенергія на Дністрі йде в українську енергосистему.

Уже кілька років дві держави не можуть провести демаркацію частини кордону, щоб Україна, нарешті, отримала повний доступ до всієї інфраструктури Дністровської ГЕС-2, по греблі якої проходить міждержавний кордон.

Детальніше - mind.ua/publications/20184503