Загальнонаціональна хвилина мовчання
Щодня під час Загальнонаціональної хвилини мовчання ми вшановуємо всіх, чиї життя забрала російська агресія. Військових і цивільних, людей різного віку та професій. Ми називаємо їхні імена та розповідаємо їхні історії, щоб пам’ять про них ніколи не вмирала.
Сьогодні згадуємо нашого колегу Ігоря Чабана — молодшого інспектора відділу режиму і охорони Харківського слідчого ізолятора.
До служби в СІЗО Ігор працював машиністом тепловоза. Любив техніку, умів майструвати, багато допомагав удома. Колеги розповідають про нього як про відповідальну людину, на яку можна було покластися. Він був батьком двох доньок і підтримував із ними теплі стосунки.
На початку повномасштабного вторгнення Харків зазнавав постійних обстрілів. Ігор продовжував виходити на службу. Разом із колегами підтримував порядок у СІЗО.
8 березня 2022 року після зміни Ігор збирався побачитися із сім’єю. Але на окружній дорозі в районі П’ятихаток його автомобіль потрапив під російський обстріл та був посічений уламками. Наш колега загинув. Йому навіки 36 років.
Пам’ять про Ігоря Чабана назавжди у наших серцях. Як і пам’ять про всіх українців, яких вбила росія.
Мужність і самовідданість кожного, хто став на захист країни зі зброєю в руках або продовжував виконувати свій професійний обов’язок попри смертельну небезпеку, назавжди вписаний в історію боротьби України з російським агресором.
Більше про життєвий шлях наших співробітників-Героїв читайте у Книзі пам’яті «Небесна варта ДКВС України. Останній бій».
Підписатись І FB I X I Instagram I YouTube
Щодня під час Загальнонаціональної хвилини мовчання ми вшановуємо всіх, чиї життя забрала російська агресія. Військових і цивільних, людей різного віку та професій. Ми називаємо їхні імена та розповідаємо їхні історії, щоб пам’ять про них ніколи не вмирала.
Сьогодні згадуємо нашого колегу Ігоря Чабана — молодшого інспектора відділу режиму і охорони Харківського слідчого ізолятора.
До служби в СІЗО Ігор працював машиністом тепловоза. Любив техніку, умів майструвати, багато допомагав удома. Колеги розповідають про нього як про відповідальну людину, на яку можна було покластися. Він був батьком двох доньок і підтримував із ними теплі стосунки.
На початку повномасштабного вторгнення Харків зазнавав постійних обстрілів. Ігор продовжував виходити на службу. Разом із колегами підтримував порядок у СІЗО.
8 березня 2022 року після зміни Ігор збирався побачитися із сім’єю. Але на окружній дорозі в районі П’ятихаток його автомобіль потрапив під російський обстріл та був посічений уламками. Наш колега загинув. Йому навіки 36 років.
Пам’ять про Ігоря Чабана назавжди у наших серцях. Як і пам’ять про всіх українців, яких вбила росія.
Мужність і самовідданість кожного, хто став на захист країни зі зброєю в руках або продовжував виконувати свій професійний обов’язок попри смертельну небезпеку, назавжди вписаний в історію боротьби України з російським агресором.
Більше про життєвий шлях наших співробітників-Героїв читайте у Книзі пам’яті «Небесна варта ДКВС України. Останній бій».
Підписатись І FB I X I Instagram I YouTube