👩🚀 Сьогодні день народження Девіда БовіБові — це людина, яка уособила поняття «суперзірка», змінила поп-музику назавжди, і перетворила власну смерть на мистецький
перфоманс.
Пропоную почитати
уривок з мого циклу короткої історії сучасної музики, який пояснить вам, чому ця фігура є настільки важливою.
***
Почалася кар’єра Бові ще у шістдесятих, але впродовж майже всього десятиліття була не те, щоб дуже вдалою.
Злетів артист лише одночасно з першим польотом людини на Місяць. За декілька днів до запуску місії Apollo 11, яка доставила Ніла Армстронґа та База Олдріна на земний супутник, виходить балада Space Oddity, що одразу стає хітом, досягнувши п’ятої позиції в британському чарті. Цією піснею Бові встиг застрибнути на останній вагон шістдесятництва і заявити про себе як про талановитого й глибокого автора віршів.
Впродовж сімдесятих Бові змінив декілька сценічних альтер-его — побув і яскравим та манерним Зіґґі Стардастом, й іншопланетним андрогінним Білим Князем. Сьогодні для музикантів нормально знаходитися у різних «ерах» впродовж кар'єри — але першим це зробив саме Бові.
Паралельно артист встиг уплутатися в скандал у зв’язку зі своїми заявами на підтримку фашизму — Бові назвав Гітлера «першою рок-зіркою». Пізніше він вибачився за свої заяви та пояснив їх тяжкою наркотичною залежністю, на яку страждав впродовж декількох років.
У цей період своєї творчості Бові став одним із піонерів ґлемроку, а дехто вважає, що й взагалі став творцем цього жанру. Бові показав, що рок-концерт може бути шоу — з яскравими образами, складною драматургією і взагалі чимось на кшталт театральної постанови.
Наприкінці сімдесятих Бові записав свою «берлінську трилогію» разом з Браяном Іно — це платівки Low, Heroes та Lodger. Хоча трилогію варто сприймати як єдине ціле, та кожен альбом окремо став ключовим для цілих майбутніх напрямків популярної музики.
Low своєю темною атмосферою, драматичними віршами й потойбічним вокалом надихнув майбутніх постпанків — вплив на себе цього альбому визнали і Joy Division, і The Cure, і багато інших послідовників.
Heroes плавно перейшов до артроку, що можна чудово відчути на титульній пісні, яка стала однією з найвпізнаваніших у кар’єрі артиста. Heroes звучить епічно, або навіть можна сказати епохально (що притаманно артроковим баладам), але водночас зберігає потойбічний вайб, створений альбомом-попередником.
На
Lodger артист почав активно використовувати етнічні мотиви, а також звертатися до фанку й класичного рокнроллу, що вкрай сподобалося його сучасникам з Talking Heads і привело їх до Браяна Іно.
Берлінською трилогією Девід Бові вийшов на пік своєї могутності як впливого музиканта й митця. Ці три альбоми стали ключовими у розвитку електронної музики, року, попу та навіть раннього хіпхопу. Однак комерційної вершини він досяг пізніше — у вісімдесятих.
Похід на вершину слави розпочався зі спільної пісні з Queen — Under Pressure, потім вийшов інший відомий трек Cat People (Putting Out Fire), а в 1983 відбувся реліз платівки Let’s Dance, що стала найбільш прибутковою в кар’єрі Бові. Допомагав записувати музикантові цей альбом вже відомий нам продюсер Найл Роджерс.
Цей безкомпромісно танцювальний альбом супроводжували сексуально провокативними відео, які потрапили в активну ротацію MTV й затвердили статус Бові і в цьому амплуа.
Чи «продався» Бові впродовж цього періоду своєї кар’єри, судити вам, однак точніше буде сказати, що тоді його комерційна успішність нарешті наздогнала кількість та глибину його інновацій в усіх видах мистецтва. Девід Бові був не просто легендарним музикантом, він став синонімом слова «поп-ікона», і при цьому зберіг авторське бачення своєї творчості.
У 1987, через десять років після початку роботи над трилогією, Бові повертається до Берліну, аби дати концерт на площі Республіки, під будівлею Рейхстагу, що розташована неподалік від муру. Артистові розповіли, що його концерт можуть почути і у східній, окупованій частині міста. Пізніше виявилося, що й справді тисячі східних берлінців прийшли до муру, аби послухати музику.
