Книга «Mindset. Змініть спосіб мислення і розкрийте свій потенціал» професорки Стенфордського університету Керол Двек про всіх нас – про людей, які щодня приймають рішення, вагаються, ризикують, йдуть до своїх цілей, або ж навпаки, вирішують все кинути та нічого не робити. Вона про те, як наші переконання та сумніви впливають не лише на наші життя, але й на близьких та друзів й колег по роботі.

Як стверджує авторка, існує два типи людей: ті, хто має фіксований спосіб мислення та ті, хто націленні на зростання. Ближче до кінця книги вона признається читачам, що в кожному з нас поєднуються ці два типи, але один завжди переважатиме більше. І тут нам і потрібно зрозуміти, який саме, щоб мати змогу працювати для покращення власних можливостей й талантів.

Книга поділена на розділи, з яких ви не лише дізнається про самі способи мислення, але й зможете прочитати багато прикладів із різних сфер життя, як от спорт, батьківство, стосунки та кар'єра.

Тут поділюся декількома цитатами:

• Люди можуть кардинально відрізнятися, народжуватися з різними талантами, здібностями, захопленнями й темпераментом, але всі здатні змінитися й удосконалитися завдяки старанням і досвіду.

• У лідери прагнуть люди з фіксованим способом мислення, а стають ними переважно націлені на зростання – такий собі бонус за любов до своєї справи.

• Чи траплялося так, що, коли завдання ускладнювалося, ви втрачали бажання ним займатися? Ви раптом утомлювалися, починало паморочитися в голові, ставало нудно чи терміново треба було поїсти. Наступного разу не обманюйтеся. У вас спрацьовує фіксований спосіб мислення. Налаштуйте себе на інше мислення. Уявіть, як у мозку формуються нові нейронні зв’язки завдяки тому, що ви долаєте перешкоду чи навчаєтеся.

• Спробуйте сприймати зусилля як позитивну й конструктивну силу, а не як марудне заняття.

• Чи є щось таке, що ви завжди хотіли зробити, але не наважувалися? Заплануйте собі це здійснити.

• Якщо деякі люди здатні на щось без зусилля і підготовки, це не означає, ніби решта не в змозі навчитися (іноді навіть із ліпшими результатами).

• Джек Велч навчився добирати персонал: перевіряти мислення, а не послужний список. «Із часом я зрозумів, що шукаю людей, сповнених пристрасного бажання працювати, – розповідає Джек. – У резюме не побачиш запалу людини».

• Якщо правильно заохочувати, то навіть дорослі схильні обирати складні завдання й учитися на помилках. Як у такому разі заохочувати персонал? Преміювати не за блискучу ідею чи бездоганну роботу, а за те, що працівник узяв ініціативу у свої руки, довів складне завдання до кінця, бився над завданням і засвоїв щось нове, не здався після невдачі або адекватно сприйняв критику і зробив висновки.

• Діти починають сумніватися в собі, натрапивши на складніше завдання чи зазнавши найменшої невдачі. Батькам, які прагнуть обдарувати дітей, варто прищеплювати любов до випробувань, уміння враховувати помилки, насолоджуватися працю й постійно вчитися. Так діти не потраплять у тенета похвали. У них буде все життя, щоб самотужки розвивати й відновлювати власну самооцінку.

• Попри те, що, намагаючись не ускладнювати теорію, я поділила людей на «фіксованих» і націлених на зростання, насправді в усіх нас є прояви обох способів мислення. Тож треба лише зрозуміти, що підштовхує нас до фіксованого способу мислення. Які події або обставини підводять нас до думки, ніби наші здібності (або здібності інших людей) – фіксовані? Які події або обставини спонукають нас оцінювати й засуджувати, а не розвивати й вірити в зміни?

Видавництво: Наш Формат
Більше відгуків на книги за тегом #ВіраЧитає ❤️