Терень Масенко: цемент із будинку «Слово»
10 листопада — день народження Тереня Масенка (1903–1970). Торік відсвяткували ювілейні 120 років. З цієї нагоди ми тоді записали цікаву розмову про поета, про вірші, про любов і про наші 20-ті.
Цей майже забутий нині поет у 20-х дивовижно пов’язував усіх на світі. Якби уявити письменників цеглинками будинку «Слово», то Масенко був би в цій споруді цементом. У майбутній книжці про «Слово» він буде у квартирах Куліша, Лісового, Йогансена... Ось кілька цікавих фактів про нього.
Героям і героїням світової літератури присвячено чимало віршів. Наприклад, Гамлету й Офелії, Дон Кіхоту, Чайльд-Гарольду. А про кого з героїв і героїнь української літератури ви знаєте поетичні рядки? А Масенко написав вірші про доктора Леонардо! Так-так, про того самого, який блукав з прекрасною Альчестою по Слобожанській Швейцарії в романі Йогансена.
У Масенка одні з найкращих віршів про Харків. І свіжа, незатерта рима до нього!
Чорним поїздом літ тисячі
не здолають титана
Верхарна...
........................................................
В Бабаях феодальних вночі
чую:
дихає здалека Харків.
У Масенка відверті й чуттєві еротичні вірші. Виявляється, у наших 20-х еротичну поезію писали не тільки Троянкер і Сосюра.
Цього у відео не буде. Зате будуть інші цікаві сюжети, ба навіть про Анну Ахматову, а ще про правотроцькістський блок, сексота в «Слові», про любов, зраду, знову любов, життя і ніжність. Раритетні книжки, питання й жарти. І вірші.
Терень Масенко
ТУГА ЖИВИХ
В олов’янім тумані вузькі коридори химерні,
під важкими дротами на мить остовпіли трамваї шалені.
Тоскна оркестра хлюпоче за ним безіменним,
проводжає туди, звідки повік він не верне...
Туга за листям померлим
листя зеленого
туга живих — плач Шопена.
Чи проросте через тисячу літ він у травах росистих?
Чи сонце побачить над садом і власним надгробком?
Чи на дерево злізе комашнею хороброю?
Чи вуста його в квітці дівча поцілує колись?..
Туга за мертвим листям
листя зеленого,
туга живих — плач Шопена...
#наші20
https://www.youtube.com/watch?v=GVgu9H57e-g&ab_channel=%D0%92%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%A1%D0%B0%D0%B2%D1%87%D1%83%D0%BA
10 листопада — день народження Тереня Масенка (1903–1970). Торік відсвяткували ювілейні 120 років. З цієї нагоди ми тоді записали цікаву розмову про поета, про вірші, про любов і про наші 20-ті.
Цей майже забутий нині поет у 20-х дивовижно пов’язував усіх на світі. Якби уявити письменників цеглинками будинку «Слово», то Масенко був би в цій споруді цементом. У майбутній книжці про «Слово» він буде у квартирах Куліша, Лісового, Йогансена... Ось кілька цікавих фактів про нього.
Героям і героїням світової літератури присвячено чимало віршів. Наприклад, Гамлету й Офелії, Дон Кіхоту, Чайльд-Гарольду. А про кого з героїв і героїнь української літератури ви знаєте поетичні рядки? А Масенко написав вірші про доктора Леонардо! Так-так, про того самого, який блукав з прекрасною Альчестою по Слобожанській Швейцарії в романі Йогансена.
У Масенка одні з найкращих віршів про Харків. І свіжа, незатерта рима до нього!
Чорним поїздом літ тисячі
не здолають титана
Верхарна...
........................................................
В Бабаях феодальних вночі
чую:
дихає здалека Харків.
У Масенка відверті й чуттєві еротичні вірші. Виявляється, у наших 20-х еротичну поезію писали не тільки Троянкер і Сосюра.
Цього у відео не буде. Зате будуть інші цікаві сюжети, ба навіть про Анну Ахматову, а ще про правотроцькістський блок, сексота в «Слові», про любов, зраду, знову любов, життя і ніжність. Раритетні книжки, питання й жарти. І вірші.
Терень Масенко
ТУГА ЖИВИХ
В олов’янім тумані вузькі коридори химерні,
під важкими дротами на мить остовпіли трамваї шалені.
Тоскна оркестра хлюпоче за ним безіменним,
проводжає туди, звідки повік він не верне...
Туга за листям померлим
листя зеленого
туга живих — плач Шопена.
Чи проросте через тисячу літ він у травах росистих?
Чи сонце побачить над садом і власним надгробком?
Чи на дерево злізе комашнею хороброю?
Чи вуста його в квітці дівча поцілує колись?..
Туга за мертвим листям
листя зеленого,
туга живих — плач Шопена...
#наші20
https://www.youtube.com/watch?v=GVgu9H57e-g&ab_channel=%D0%92%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%A1%D0%B0%D0%B2%D1%87%D1%83%D0%BA