Нотатки нащадка


Channel's geo and language: Ukraine, Ukrainian
Category: Blogs


Життя на спорті не закінчується. Воно з нього починається

Related channels  |  Similar channels

Channel's geo and language
Ukraine, Ukrainian
Category
Blogs
Statistics
Posts filter




Україна починається з тебе👊🏻
Початок 7-ми тижневого курсу навчання відзначився виступом нашого друга Олександра Алфьорова, офіцера 3ошб, та викладачки з військової англійської Олени Чекрижової. Англійська для військових, це новий напрямок не тільки в нашому центрі, а й в Україні. І саме Олена, засновниця першого ютюб каналу «ENG FOR UARMY» з радістю доєдналась до нашого центру.
Попереду учасників чекає ще багато цікавого. Далі буде..


В суботу провели перший в цьому році одноденний вишкіл від нашого Центру .
Прийшло більше 100 людей, з яких 90% були вперше на подібних заходах.
Бачити захоплені обличчя учасників особливий вид задоволення.
Я пишаюсь своїми інструкторами і мені за Честь очолювати подібний центр.
Рік тільки почався і попереду чекає багато цікавого. Тож долучайтеся до навчань. Чекаю


Нема нічого ціннішого ніж наш організм.
Ніякі дорогі речі, гарні авто або прикраси не зрівняються з цінністю всього що стосується нашого організму.
Я, як ніхто інший це відчув.
Ми готові витрачати сотні тисяч на те, щоб їздити на кращих автомобілях та виходити в люди в найдорожчих брендах і в одночас так безвідповідально ставимось до здоровʼя.
Кожні 10-20 тис ми робимо ТО для нашого авто та намагаємось не забруднювати одяг але кожне застілля супроводжується літрами алкоголю та кілограмами жирної їжі.
Ми намагаємось перекрити недоліки нашого тіла гарним одягом, та виправдовуємо такий стан відсутністю вільного часу для тренування.
Все що нам потрібно, це 60 хвилин часу і бажання. Бажання бути здоровим і бажання змінитись.
Немає різниці де займатись, вдома, на вулиці чи в тренажерному залі.
Більшість починає щось з понеділка , з початку місяця чи з нового року.
Можливо час для змін настав?
Ветеранам, та всім хто втратив здоров’я, допоможу повернути втрачене здоров’я або здобути кращу форму.






Video is unavailable for watching
Show in Telegram
Вчора, разом з ветераном 3ошб, бойовим медиком Любомиром були у гостях в прямому ефірі державного ТЕЛЕМАРАФОНУ.


Шість років життя я віддав, готуючись, та виступаючи на змаганнях з кросфіту різного рівня, як України так і міжнародних.
Якщо трохи зануритись в історію створення цього спорту, то ми побачимо, що на самому початку його заснування цю методику тренувань було задіяно при поліпшенні якості фізичної підготовки військовослужбовців США. Саме військові зіграли велику роль в тому кроссфіті, який він є зараз, бо ті завдання/комплекси, які використовують спортсмени на своїх тренуваннях мають назви повʼязані з іменами військових(історичними подіями) які мали честь захищати честь збройних сил США. Самий легендарний з них, це "Murph", який знає і 99.9% випробував на собі кожен, хто називає себе кросфітером.
Займаючись кросфітом в Україні, разом із сотнями, а може й тисячами таких самих, я розумів, що вся ця підготовка моєї сили та витривалості не може зникати даремно. Це історія не для фотографій із голим торсом в інстаграм як на більшості контенту. А те, якщо у разі подій, де потрібна буде моя допомога, я зможу використати свої навички на повну.
І такі події сталися у лютому 2022 року. Того місяця я вже був на фінальній стадії підготовки до онлайн-відбору на всесвітні, міжнародні змагання але мені довелося залишити все і стати на захист України. Разом зі мною з кроссфіт комʼюніті України доєднались не всі. Частина з них так і продовжувала тренуватись і готуватись до майбутніх змагань роблячи вигляд ніби нічого не відбувається. А з тих хто доєднались, нажаль вже нема в живих. Вони віддали життя за нас з вами.
З часом, в Україні почали знов проводити змагання і у організаторів тих клубів, які робили ці заходи зʼявилась ідея зробити нову категорію, в якій будуть приймати військові або навіть вже ветерани війни, які мають важкі поранення різних рівнів. Пораненим це допомогло б на їх шляху реабілітації, а військовим, в зборах на їх нагальні потреби.
І один з таких організаторів є потужна мережка кросфіт клубів «Banda». Дякую, що ви продовжуєте організовувати змагання і популяризуєте далі цей напрямок серед військовослужбовців.
Але є одне «але».

Яку ціль переслідуєте саме ви, запрошучи на змагання військових і зробивши категорію «мілітарі»? Написавши в своєму пості про останні змагання «дуже важливу для сьогодення категорію» в моєму розумінні це не повинно за собою нести якісь комерційних наслідків. А ви, хайпуючи на військовій тематиці мало того, що берете з військових гроші за реєстрацію( нагадую, що грошове забезпечення у військових 20тис грн), ви ще й забуваєте про тих, так, саме забуваєте, про тих Героїв хто віддав життя, щоб ви сьогодні могли ці змагання провести.
Зробити лише «хвилину мовчання» на змаганнях не достатньо і ніколи не буде достатньо, як для вас, так і для всіх інших, хто організовуватиме надалі такі змагання в Україні. Якщо ви пишете щось про тих, завдяки кому ви сьогодні живі, тренуєтесь і змагаєтесь, то треба робити набагато більше.
Роблячи категорію «мілітарі» ви ступаєте на тонке лезо, по якому вам доведеться ходити. Тому добре обміркуйте наступного разу, як саме мають проводитись турніри з подібними категоріями.
Це моя особиста думка і не хейт, а лиш мій коментар щодо змагань які відбулись. Дякую


Коли я був інструктором з фіз підготовки в своєму батальйоні, ми кожен день тренувались. І з кожним днем тренування ставали важче, а людей на них ставало менше.
Правий Сектор складався в більшості з добровольців, тому присутність була по бажанню. Я помітив, як ті що на початку були слабкі, ставали сильнішими. Кожному з них я намагався закласти той потенціал, яких був у мене, завдяки досвіду минулого.
А ті, що вважали себе «досвідченими» зранку виходили з філіжанкою кави і дивились на нас з подивом, чому ми над собою так знущаємось.
Я знав що відбувається і що за важкою працею ми отримаємо гідний результат.

Зі спогадів минулого (травень 2022р)




Ще ніколи не відчував себе так паскудно на Новій Пошті, як сьогодні…
Мій друг, із за кордону замовив для мене взуття для пораненої ноги і запропонував мені забрати, перенаправивши накладну на мене.
Дочекавшись своєї черги я, назвавши номер свого мобільного, почув у відповідь, що посилка відсутня. Тоді я хотів дістати мобільний, щоб продиктувати працівникові номер ТТН, по якій він точно знайде, але не встигнувши навіть рукою залізти в кишеню, бачу, як працівник вже тягнеться з сканером до наступного клієнта в черзі, з пропозицією просканувати його додаток для отримання.
Я перепросив і сказав:
-зачекайте, ви зі мною не закінчили, давайте я вам скажу номер ТТН, щоб ви подивились посилку?
На що у відповідь почув, що зі мною він закінчив і вже буде опрацьовувати наступного клієнта. А мені, якщо я хочу щось ще, то треба зачекати, поки він відпустить хлопця за мною і потім зможе знов прийняти мене.
Кожна хвилина стояння викликає біль в нозі і чому я повинен поступатись чергою комусь іншому? Хіба це тільки буде людина похилого віку, або з важкими вадами здоров’я. Але за мною стояв молодий, коренастий хлопець, років 35, з мужньою, густою бородою. І я втрутився в їх розмову, намагаючись зупинити працівника, щоб закінчити спочатку зі мною. На що працівник відповів мені:
-Почекаєте, бо я вже відсканував його, бачите?
І той хлопець з черги теж додав, що нічого страшного в цьому нема, тому вже почекай.
І все б нічого, але я знаю, як має відбуватися комунікація з клієнтами і який алгоритм дій має відбуватись у разі відсутності посилки по номеру мобільного. Але це все, і для працівника Нової Пошти, і для того хлопця не мало ніякого значення.
Далі почався конфлікт з хлопцем з черги, який мені б не дуже хотілось освітлювати на загал(мені цікаво було почути його думку з приводу відношення до людей, які мають поранення) але він, погрожуючи поліцією, швидко втік і моя увага переключилась знов на працівників Нової Пошти.
Назвавши останніх чотири цифри, я знов почув про відсутність посилки і той працівник пішов кудись на склад, а я вийшов на вулицю зловити звʼязок, щоб зателефонувати другу, на якого була оформлена доставка. Після розмови і перевірки накладної, ми дійшли висновку, що помилок нема і я повернувся до відділення.
На вході мене перехватила жіночка з іншої каси, запросивши до себе, бо того хлопця за касою вже не було. І провівши ті самі дії з пошуком по номеру телефона, та по номеру тої ж ТТН знайшла мою посилку і оперативно її видала.
Всіляко намагаючись захистити працівника, жіночка виправдовувалась важкою роботою, та відсутністю достатньої кількості співробітників для оптимізації .
Але хіба це причина так відноситись до клієнта, який навіть не назвав ще номер накладної, який хотів отримати свою послугу?
Знаю, що НОВА ПОШТА зараз максимально просуває та піарить свої «Без барʼєрні відділення» для людей з обмеженими можливостями, за що їм дуже вдячний за таку ініціативу. Але спочатку, мабуть, треба починати з елементарного виховання працівників, щоб таких ситуацій більше виникало.

784 0 1 12 46

Вам колись траплявся камінчик в середині кросівок, коли він підло влаштувався десь між устілкою і стопою і кожен крок, як ти робиш, викликає неприємні відчуття?
Так от уявіть, що це не камінчик, а цілий цвях і ця біль присутня кожен раз, коли ти робиш крок. Він супроводжує тебе на протязі всього часу, після поранення. Ти не можеш його прибрати. Ти можеш тільки заглушити біль, або відволікатись на щось інше, коли твій мозок зайнятий іншими, більш важливими емоціями.
Тому, коли ви хочете спитати мене, як почувається моя нога, просто згадайте цей пост.

12 last posts shown.