Borys Krimer:
Якщо ви потрапили до Ворохти?
🏔Ворохта, це таке смт у Карпатах, на висоті 850 м на рівні моря, звідки є дорога до Говерли й багато куди ще і де росташовується досить багато готелів, садиб, гестів, готових прийняти відвідувачів в усі сезони.
🏕Туристи люблять Ворохту за близкість Чорногірського хребта, Кукула та Кострича, лижники – за Буковель неподалік й деякі гірки “місцевого масштаба”, інші – за те, що це Карпати й там за визначенням красиво та можна відпочити.
🚂 Їдуть до Ворохти потягами з Києва, Харкова, Львова - "рахівськими" та навіть прямими, де Ворохта кінцева. Є ще відомий "раховоз" - ранковий приміський дизель з Франика до Рахова через безліч карпатських сіл. Ним, наприклад, можна підскочити до Вороненко й швидко піднятись на пейзажний Кукул! Ще їдуть автобусами з Франківська чи Коломиї та власним транспорторм звідки завгодно. Ми приїхали "не як люди" - автостопом з повороту на Заросляк, куди спустились з хребта Кукул.
👩🌾 Що це за назва така – Ворохта? - був собі якийсь Ворохта років штириста тому, втікач, на честь нього й назвали місце бо закріпилось в мові "йти до Ворохти". З якою метою йшли - історія замовчує. Ворохта відома з 18 століття. Є цікава версія, що в 60-х розкопали пляшку 18 ст з записами про 16 ст., коли ніби як один чоловік Ворохту заснував. Крім дослідника, який йе описав, ніхто тієї пляшки не бачив. Часто такі історії трапляються, насправді. Клинописи Кам'яної могили там... Велесова книга...
💒 З тих часів (які б вони не були) лишилось не багато "людського сліду" - легенди, перекази, та старезна дерев'яна церква Богородиці зразка 1615 року, нмсд, найкрасивіша будівля селища. Стояла церква перші 165 років в Яблуниці, а потім чомусь сюди перенесли. Відрізняється тим, що її не закували в бляху й можна насолодитись естетичністю старовинного карпатського зодчества. Поруч із церквою у дзвіниці музею, по неділях служба й можна усередину потрапити. Від залізничного вокзалу прогулятись хвилин 10 в напрямку “на Рахів”. На шляху до тієї церкви пройдете іншу - велику й теж дерев'яну, але менш цікаву, не таку “ніжну”. Ще один храм – кам'яний католицький костел, стоїть зовсім поруч біля залізничного вокзалу, лиш колію перейти й пройти метрів 200.
🌉Бурхливий розвиток (за неспішними карпатськими мірками, звісно) прийшов до Ворохти в кінці 19 ст., коли сюди проклали залізницю й селище стало чимось типу курорту. А от з тих часів у місті є на що подивитись - симпатичні дерев'яні будиночки та величезний кам'яний віадук, колись один з найбільших в Європі. Збудували ще "за Австрії" полонені італійці. Взагалі іх тут цілих три, але один зовсвім в селі - знайти оту дерев'яну церкву Богородиці з два абзаци тому й пройти 300 м до річки. Споруда ефектна й нетипова для України. Є місце для "фоточок у інста" - на березі за мостом, під опорою ЛЕП.
⛷Інший віадук знаходиться прямо над автодорогою перед в'їздом до центру й виділяється красивими графіті. Кажуть ще десь є.. Мабуть уже можна називати пам'яткою гірськолижний трамплін, збудований для тренувань спортсменів ще у далекому 1967 році, й ще до недавна діючому. Розвалені тренувальні бази для різних видів спорту, на жаль, не рідкість (згадую бобслейну трасу у Вишгороді й те, як рідко бачимо досягнення у зимових видах спорту).
🏂Насправді у Ворохті можна багато з карпатських розваг знайти - купання в чані, коні, квадрацикли, канатну дорогу чи тролей, можна орендувати лижі чи сноуборд або ж просто насолоджуватись горами й вашою в них присутністю.
Про гести й генделики Ворохти можна окремий пост написати, як й про недоліки перебування там. Можливо цим ще займусь :-) А поки ж фото моста-віадука, як найбільш нетипового з того, що є в місті.
Якщо ви потрапили до Ворохти?
🏔Ворохта, це таке смт у Карпатах, на висоті 850 м на рівні моря, звідки є дорога до Говерли й багато куди ще і де росташовується досить багато готелів, садиб, гестів, готових прийняти відвідувачів в усі сезони.
🏕Туристи люблять Ворохту за близкість Чорногірського хребта, Кукула та Кострича, лижники – за Буковель неподалік й деякі гірки “місцевого масштаба”, інші – за те, що це Карпати й там за визначенням красиво та можна відпочити.
🚂 Їдуть до Ворохти потягами з Києва, Харкова, Львова - "рахівськими" та навіть прямими, де Ворохта кінцева. Є ще відомий "раховоз" - ранковий приміський дизель з Франика до Рахова через безліч карпатських сіл. Ним, наприклад, можна підскочити до Вороненко й швидко піднятись на пейзажний Кукул! Ще їдуть автобусами з Франківська чи Коломиї та власним транспорторм звідки завгодно. Ми приїхали "не як люди" - автостопом з повороту на Заросляк, куди спустились з хребта Кукул.
👩🌾 Що це за назва така – Ворохта? - був собі якийсь Ворохта років штириста тому, втікач, на честь нього й назвали місце бо закріпилось в мові "йти до Ворохти". З якою метою йшли - історія замовчує. Ворохта відома з 18 століття. Є цікава версія, що в 60-х розкопали пляшку 18 ст з записами про 16 ст., коли ніби як один чоловік Ворохту заснував. Крім дослідника, який йе описав, ніхто тієї пляшки не бачив. Часто такі історії трапляються, насправді. Клинописи Кам'яної могили там... Велесова книга...
💒 З тих часів (які б вони не були) лишилось не багато "людського сліду" - легенди, перекази, та старезна дерев'яна церква Богородиці зразка 1615 року, нмсд, найкрасивіша будівля селища. Стояла церква перші 165 років в Яблуниці, а потім чомусь сюди перенесли. Відрізняється тим, що її не закували в бляху й можна насолодитись естетичністю старовинного карпатського зодчества. Поруч із церквою у дзвіниці музею, по неділях служба й можна усередину потрапити. Від залізничного вокзалу прогулятись хвилин 10 в напрямку “на Рахів”. На шляху до тієї церкви пройдете іншу - велику й теж дерев'яну, але менш цікаву, не таку “ніжну”. Ще один храм – кам'яний католицький костел, стоїть зовсім поруч біля залізничного вокзалу, лиш колію перейти й пройти метрів 200.
🌉Бурхливий розвиток (за неспішними карпатськими мірками, звісно) прийшов до Ворохти в кінці 19 ст., коли сюди проклали залізницю й селище стало чимось типу курорту. А от з тих часів у місті є на що подивитись - симпатичні дерев'яні будиночки та величезний кам'яний віадук, колись один з найбільших в Європі. Збудували ще "за Австрії" полонені італійці. Взагалі іх тут цілих три, але один зовсвім в селі - знайти оту дерев'яну церкву Богородиці з два абзаци тому й пройти 300 м до річки. Споруда ефектна й нетипова для України. Є місце для "фоточок у інста" - на березі за мостом, під опорою ЛЕП.
⛷Інший віадук знаходиться прямо над автодорогою перед в'їздом до центру й виділяється красивими графіті. Кажуть ще десь є.. Мабуть уже можна називати пам'яткою гірськолижний трамплін, збудований для тренувань спортсменів ще у далекому 1967 році, й ще до недавна діючому. Розвалені тренувальні бази для різних видів спорту, на жаль, не рідкість (згадую бобслейну трасу у Вишгороді й те, як рідко бачимо досягнення у зимових видах спорту).
🏂Насправді у Ворохті можна багато з карпатських розваг знайти - купання в чані, коні, квадрацикли, канатну дорогу чи тролей, можна орендувати лижі чи сноуборд або ж просто насолоджуватись горами й вашою в них присутністю.
Про гести й генделики Ворохти можна окремий пост написати, як й про недоліки перебування там. Можливо цим ще займусь :-) А поки ж фото моста-віадука, як найбільш нетипового з того, що є в місті.