46 бригада (46 оаембр)

Наш колишній комбат 3 «Купол» Анатолій Козел дав інтерв'ю вже в статусі екс-комбрига 53 омбр.

Нагадуємо, що у квітні 2023 року, він, комбат 46 бригади, дав інтерв'ю Вашингтон Пост, де дуже невтішно висловився щодо ситуації навколо боїв у Соледарі та Бахмуті. Тезисно ми писали тут.

Тоді був скандал і, незважаючи на велику підтримку громадськості, на той момент командувач ДШВ Миргородський поступився «Куполом» ОП. Купол був знятий з посади і відправлений в 199 навчальний центр «для передачі досвіду».

Через 2 роки з'ясувалося, що все, що він тоді розповів про бої в Соледарі та Бахмуті виявилося «квіточками» в порівнянні з тим, що буде далі.

Рекомендуємо до перегляду.

https://www.youtube.com/watch?v=-IvJhZhvIQE

Багато хто бачив відео, де наш Воїн до останнього вів рукопашний бій з росіянином і поліг як Герой - у бою. Для багатьох це відео стало шоком, для тих, хто на нулі - ще однією сторінкою війни. Від Курська до Херсона таких боїв завжди з різним результатом для супротивників щодня десятки, якщо не сотні.

Але це відео треба обов'язково показувати диванним «до кордонів 1991 року» експертам. Якщо готовий - тоді до нас, дамо ніж, а потім «платформу» для «експертної думки». Якщо залишишся живий.
Його треба показувати нашим ОПшним прокладкам - «лідерам суспільної думки», які, проводячи збори, давно порахували, що у них індульгенція від відповідальності за свої слова.

Його треба показувати політикам, які досі думають, не як припинити війну, а як краще влаштуватися після неї. Бажано поставивши на місце нашого воїна на відео когось зі своїх синів.

Кардинальні зміни у свідомості цих людей гарантуємо.

А поки що, воістину, війна - це, коли люди, не знайомі один з одним, вбивають один одного за інтереси людей, які добре один одного знають.

Битва за Курахове.
Усі завдання в місті бригадою виконано.

Битва за Курахове.

У районі Зеленівки противник накопичив резерви, провів перегрупування і перейшов до активних дій. Зокрема, оволодів кількома посадками на східному березі р. Сухі Яли і проводить у тому районі наступ у загальному напрямку на Улаклі. Крім того, на захід від Зеленівки просунувся в напрямку до н.п. Розлив.

Біля Старих Терн у загальному напрямку на Шевченка просунувся вздовж р. Вовча в населений пункт. На даній ділянці, ймовірно, вважає, що просування до Шевченка дасть більше тактичних преференцій із подальшим перетворенням їх на оперативний успіх. Тут стримувальним фактором послужила відсутність просування з Сонцівки на Петропавлівку. В іншому разі противник уже б закріпився в Шевченку.

У Кураховому ворог вийшов до Запорізького проспекту і рухається вздовж нього від Мечникова в загальному напрямку на кладовище на південь від ТЕС. Таким чином намагається створити умови для обходу промислової зони з півдня. Противник не поглупів, штурмувати ТЕС не поспішає і обробляє її всіма видами артилерії. Останнім часом переніс увесь тягар авіаційних ударів на захід від міста, тим самим позначивши свої пріоритети.

Загалом зараз окупанти створили такі умови, що доля міста вирішуватиметься не в місті, а в трикутнику н.п. Шевченко-Дачне-Улаклі.

Резерв 🔸 Написати нам 🔸 Пошук 🔸

Доповнимо.
Ми чекаємо, коли:
1. Керівнику оборони Курахового присвоять звання генерал-фельдмарашала.
2. Зеленський віддасть наказ командувачу Повітряних сил генерал-лейтенанту Кривоножку організувати «повітряний міст» у Курахове.

#гумор

Покровський напрямок.

Повідомляє офіцер-побратим з однієї з бригад на цьому напрямку:
«Те, що коїться на південь від Покровська - точна копія прориву росіян біля Очеретиного 14 квітня цього року. Спочатку невеликий прорив, якому не надали значення, а зараз це вже насичений військами всіх мастей наступ з абсолютно явною метою - обійти місто з півдня. І поки що цей задум стримується тільки хлопцями біля села Шевченка - ключа до південних воріт у Покровськ».

Рік боїв на мар'їнському та курахівському напрямках.

У день ЗСУ хочемо згадати, що на початку грудня 2023 року бригада прибула на позиції поблизу Мар'їнки практично одразу після контрнаступу-2023. І «з коліс» вступила в бій із ворогом. Увесь тягар перших боїв випав на 1 і 3 бати бригади. Потім на решту.
За рік боїв противник зміг просунутися не більше, ніж на півтора десятка кілометрів, зазнавши важких втрат біля Мар'їнки, Георгіївки та Максимільянівки. Тепер із великими труднощами просувається в Курахове. Кожен кілометр Донеччини дається ворогові високою ціною. Але на війні зазнає втрат не тільки противник. Несемо їх і ми, і несемо, в умовах переваги авіації та артилерії, відчутні.
Але тримаємося. Як трималися під Києвом, на Херсонщині. Під Соледаром, Бахмутом і Запоріжжям. Сьогодні згадуємо тих, хто повернувся на щиті або назавжди залишився тут, але вистояв. Сьогодні згадуємо і тих, чия доля ще до кінця не відома.

Рік стійкості. Рік без відпочинку. Рік боїв.

Слава Україні!🫡