Валентина Рубіжанська працювала в бібліотеці Малого Бурлука з 2008 року.
Розповідає про окупацію
(увесь текст на Накипіло). «Чимало мешканців перийшли на їхній бік (росіян — ред.), допомагали їм. Мені це так боліло... Мій чоловік — староста в селі, тож розумієте, яка нас доля спіткала. Ми не були прихильні до них, але від нас вимагали ходити на роботу. А так люди сиділи по хатах. Ніхто нікуди не виходив, тільки б їх не бачити, яка там бібліотека... У нас забирали ключі від бібліотеки. Віддавали їм ключі в обід і коли додому йшли. Бо вони боялися, щоб ми там нічого не позабирали».
У червні Валентина звільнилася з бібліотеки. На її місце взяли іншу жінку.
«Колаборанткою виявилася. Коли я прийшла забрати речі, в бібліотеці вже висів портрет путіна. Стояла виставка до дня прапора росії, і написано на стенді: “россия — это я, россия — это ты, россия — это светлое будущее”. На столі в тієї жінки лежав список книг: дали наказ відібрати українську літературу, щоб знищити її».
На фото список до знищення.