ЯВ - Язичницький Вісник

• RADICAL_SH8P •
Онлайн магазин правої символіки.

Широкий асортимент.
Велика кількість відгуків.
Доставка по Україні 🇺🇦

Mithraeum Saarbrücken
Мітреум у Саарбрюкені (німецькою мовою відомий як Mithrasgrotte або Heidenkapelle) - храм Мітри, розташований на західному схилі гори Хальберг (Саарбрюкен, Німеччина). Мешканці римського поселення, яке тоді простягалося під горою Хальберг, створили святилище в природній печері.
Дослідження показують, що цей мітреум активно використовувався у другій половині III століття.
Мітреуми були зазвичай прямокутними приміщеннями зі склепінчастою стелею під землею (в містах — найчастіше в підвалах будинків) або в скелі, у якому вміщувалося від 10 до 20 осіб (найбільший відомий мітреум вміщував до 80 осіб). У III столітті в Римі знаходилося близько 800 храмів Мітри.
У західній частині храму розташовувався вхід, в центрі або біля стіни розміщувалася апсида, а в ній вівтар, прикрашений рельєфом із зображенням Мітри, що пронизує кинджалом бика (тавроктонія). Стіни й стеля храму також часто були розписані.

ЯВ #храм #мітраїзм

Березанський рунічний камінь - рунінчий камінь XI століття, знайдений на острові Березань в нижній течії річки Дніпро, безпосередньо перед її впадінням у Чорне море, на території сучасної України. Камінь містить напис:
«Krani kerthi half thisi iftir kal fi laka sin» («Ґрані зробив курган цей по Карлу, своєму товаришеві (фелаґі)»)
Напис та форма каменя свідчать про те, що він, ймовірно, належав готландським торговцям.

У 1905 році камінь був виявлений під час розкопок кургану Ернстом фон Штерном, професором Одеського університету. Курган, що датується VI або V століттям до нашої ери, містив первинне поховання та 48 пізніших поховань, деякі з яких були в кам'яних скринях. Всередині однієї з цих скринь було знайдено тіло, що лежало на вапняковому камені, а на його зворотному боці було виявлено рунічний напис.

ЯВ #рунічні_камені

Печера Суртшеллір - печера на заході Ісландії, яка пов'язана з культом Суртра - вогняного велетня у германо-скандинавській міфології, якій в кінці часів зрубить Світове Дерево Іґґдрасіль.
Можливо, з Суртром пов'язували діючі на території Ісландії вулкани, а в печері чи біля неї проводили відповідні ритуали, які б мали заспокоїти виверження. Згадується ця печера у "Ланднамабоці", де описується 150-и кілометрова подорож Торвальдура хольбарці ("порожнє горло"), сина вождя, до печери Сурта, щоб ритуально прочитати велетню поему.

ЯВ

Чому не передавати через поріг?
Поріг завжди був особливим місцем у домі. Місцем переходу між своїм та чужим. Саме під порогом наші Предки ховали померлих (частіше - маленьких дітей), які, ймовірно, і ставали домовими духами. На порозі їм і приносили жертви. Тому поріг так сакралізований у індоєвропейських культурах і потребує особливого, шанобливого ставлення.
У давньогрецькій релігії поріг пов'язаний із Гестією, у давньоримській - з Вестою.

ЯВ #духи

Міфологічний образ валькірій у германо-скандинавському язичництві має характерні орнітоморфні риси, серед яких найчастіше згадуються крила та пташині (гусячі) лапки. Подібний опис жіночих духів, які забирають душі полеглих, має свій корінь у архаїчному ритуалі віддачі птахам-падальщикам тіла небіжчика перед захованням кісток (саме кістки, особливо череп, вважалися вмістилищем душі предка).
Варто сказати, що сучасні уявлення загальнолюдей про валькірій як про "наложниць, що обслуговують чоловіка після смерті" сформовані дегенеративною масовою культурою (таке уявлення більш схоже на образ мусульманських гурій, ніж на валькірій). Образ валькірій дійсно складний і, безумовно, амбівалентний, прекрасний і жахаючий, у якому переплетені любов і смерть.

ЯВ #валькірії

Тацит у своїй праці "De origine et situ Germanorum" так описує германський тінг:
"Про справи, менш важливі, радяться їх старійшини, про більш значні — всі; проте старійшини заздалегідь обговорюють і такі справи, рішення яких належить лише народу.

Жреці велять їм дотримуватися тиші, маючи при цьому право карати непокірних. Потім вислуховуються цар і старійшини залежно від їхнього віку, знатності, бойової слави та красномовства, більше впливаючи переконанням, ніж маючи владу наказувати. Якщо їхні пропозиції не викликають співчуття, учасники зборів голосно їх відкидають; якщо ж, навпаки, подобаються — розкачують підняті вгору фрамеї: адже віддати похвалу зброєю, на їхню думку, — найпочесніший вид схвалення."

Реконструкція місця зборів у Штольтебюлле, Німеччина.

ЯВ

Релігійність індоєвропейська та релігійність народів території "родючого півмісяця" (семіти, давні єгиптяни) різниться також відчуттям святості народу.
Для останніх характерно перенесення більшості найважливіших священних функцій на царя, в якому бачать не лише очільника держави, але й спасителя від гріховності населення. Відчуття власної ницості, неспроможності освячувати своє життя і життя держави породжувало давньосхідні деспотії: семітські царства Вавилону й Асирії, давньоюдейське помазання, влада єгипетських фараонів часів дегенерації.
Індоєвропейські народи ділили своє суспільство на три основні верстви населення: жрецтво, воїнів/князів, а також ремісників і землеробів. При цьому кожна частина народу займалася діяльністю священною, шанованою і суспільно важливою. Владу в індоєвропейському суспільстві мали народні збори (наступниками яких є германський тінг і руське віче), які очолювали жерці, і на якому вирішувалися найважливіші для життя общини питання.

ЯВ

Кумир Вотана з липи

Висота - 10 см
Вартість - 400 грн.
🟢У наявності

Для замовлення писати - @RyzhyiRusich

ЯВ #ідоли #унаявності

Багатошаровість світів у германо-скандинавській міфології уподібнює її космологічну систему до тюрко-монгольских і фінно-угорських, де відомі відповідні шаманські символи міжсвітового переходу, а також до індоєвропейських релігій, які зберегли архаїчну космологічну символіку. Виділимо наступні:
Іґґдрасіль, Світове дерево - універсальний символ світобудови, який дозволяє поділити світи на Верхні, Серединні (або Серединний - власне Мідґард) та Нижні.
Біфрьост - міст як символ переходу між світами (пор. з Калиновим мостом).
Ґйоль - ріка, що відділяє Світ померлих (пор. з рікою Стікс, рікою Смородиновою)
Ґарм - пес, що стереже перехід до світу померлих (пор. з Цербером)

ЯВ

Геродот (IV, 71) залишив нам цікавий опис похоронних звичаїв скіфів. Після похорону зверталися до очищення: кидали коноплю на розпечені камені і вдихали дим; «насолоджуючись такою паровою банею, скіфи голосно кричать від задоволення» (TV, 75). Цей ритуал очищення має шаманський характер: культ мертвих, використання коноплі, парильня і «крики» дійсно складають специфічний релігійний комплекс, метою якого міг бути тільки екстаз. Шаман-психопомп не згадується в описі Геродота — він говорить лише про очищення під час поховання. Але подібного роду ритуали очищення у багатьох тюркських народів збігаються з супроводженням шаманом покійника до нового місця проживання — в Підземний Світ.
Скіфи, ж у свою чергу, мали певний культурний вплив кочових народів Євразії (тюрків, угорців), а також зберігали архаїчні індоєвропейські техніки екстазу.

ЯВ #шаманізм #скіфи

Вотан, повідомляє нам Сноррі, знав і використовував шаманську техніку, звану сейдр: завдяки їй він міг передбачати майбутнє, смерть, нещастя або хворобу. Але, додає Сноррі, це чаклунство викликало таку «огиду», що люди зверталися до нього не «без сорому»: сейдр частіше був справою гюдхьер («жриць» або «богинь»). Джерела говорять про чаклунів (сейдмен) і чаклунок (сейдконур), і відомо, що Одін навчився сейдру від Богині Фрейї.
Локі, будучи антибожественної природи, звинувачує Вотана у використанні цього вида магічного мистецтва, не маючи здатності відчути святість Божественного Екстазу. Не розумів святості сейдру і християнин Сноррі.Один із найкращих описів сейдкони або спакони дає «Сага про Ейріка Рудого»: у розпорядженні спакони дуже багатий ритуальний одяг — блакитна накидка, прикраси, шапка з чорного ягняти з вставками з білої кішки. Вона також носить жезл і під час сеансу сідає на досить високий настил на подушці з курячих пір'їв. Сейдкона (або вьольва, спакона) мандрує, відкриваючи людям майбутнє і передбачаючи погоду, врожай тощо. При ній знаходяться п'ятнадцять дівчат і стільки ж юнаків, які співають хором. Музика відіграє важливу роль у підготовці екстазу. Під час трансу душа сейдкони покидає тіло і блукає в просторі.

ЯВ #шаманізм

Днесь, у першу повню після Зимового Сонцестояння, ми опублікували перше відео на нашому ютуб-каналі.
Запрошуємо до перегляду)
https://youtu.be/fi9wno6mOmg

ЯВ

Ймовірно, має сенс розгляд балтійського та слов'янського язичництва як єдиної міфо-релігійної системи, єдиної традиції - балто-слов'янської.
Так чи інакше, головне джерело реконструкції слов'янської міфології - міфологія балтійська. Саме завдяки фольклору балтійських народів було розроблено структуру так важливого нам індоєвропейського "основного міфу". Завдячуючи балтійським матеріалам, було здійснено наше богословське дослідження міфо-релігійного образу Рогатого Віщого Бога.
До цього варто додати, що з європейських найближча до витокової праіндоєвропейської саме балтійська.
Балто-слов'янський пантеон гармонійний і відповідає як трифункційній гіпотезі Дюмезіля, так і дуалістичному космогонічному міфу. При цьому він зберігає архаїчні теоніми.

ЯВ

Кумир Духа з липи в автентичному стилі

Висота - 15 см
Вартість - 400 грн.
🟢У наявності

Для замовлення писати - @RyzhyiRusich

ЯВ #ідоли #унаявності

Кутх - центральна і, ймовірно, найбільш архаїчна фігура у міфології палеоазіатів, першопредок і творець світу (в деяких міфах - один із творців), трикстер. Культова роль Ворона невелика (він фігурує в шаманських заклинаннях проти злих духів та в обрядових іграх, Ворон і його дружина зображувалися на сакральній драбині в землянці, коряки апелювали до Ворона під час запалювання нового вогнища, у ітельменів під час свята кита кричали Вороном), але значення його в міфології виняткове. Ворон, на відміну від інших фігур палеоазіатського пантеону, специфічно пов'язаний з міфічним часом. У чукотському фольклорі він — головний герой «сказань початку творіння», а у коряків та ітельменів міфічний час прямо визначається як час, коли жив Ворон і його родина. Існують коряксько-ітельменські перекази про те, що, «здійснивши свої подвиги», Ворон залишив людей, які не хотіли слухати його порад.

Хуґін і Мунін
Караш

ЯВ #шаманізм

Ми вже починали розповідь про значення воронів у міфо-релігійних системах із розвиненим шаманізмом, до яких належить і германо-скандинавське язичництво. Поговоримо також і про культ Ворона-Шамана у інших народів.

Караш — в алтайській міфології Син і Посланець Ерлік-Хана, Який живе на 5-му рівні Нижнього Світу в чавунному палаці, спить на ліжку з чорного бобра, їздить на темному-мухортому коні або на чорних чавунних санях.

Караш має пліть із чорної змії, а повід з живої змії (подібно описують і Ерліка). Може набувати різних подоб, зазвичай його описи жахаючі і пов'язані з демонічно-хтонічною символікою. Його посланцем є чорний ворон і сам Караш може являтися у образі Ворона. Караш служить посередником між шаманами та Ерліком, керує ними під час жертвоприношень Ерліку, супроводжує в підземний світ, допомагає шаману в поверненні душі людини. Молодий кам отримував у Ерліка свого Караша (образ духа-помічника).

Про Хуґіна і Муніна

ЯВ #шаманізм