ЧОМУ ІСУС ВІДМІНИВ ПРЕМІЮ «ОСКАР ЛИЦЕМІРНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ»?
«Отже, коли даєш милостиню, не сурми перед собою, як це роблять лицеміри в синагогах та на вулицях, щоб їх прославляли люди. Істинно кажу вам: вони вже отримують свою винагороду. ...Коли молитесь, не будьте як лицеміри, які люблять стояти й молитися в синагогах та на перехрестях вулиць, щоб їх бачили люди. Істинно кажу вам: вони вже отримують свою винагороду. ...Коли ви постите, не будьте, як лицеміри, які сумують та виснажують свої обличчя, щоб показати людям, що вони постять. Істинно кажу вам: вони вже отримують свою винагороду.» Матвія 6:2, 5, 16
🔺Народжені у соціумі завжди/як правило враховують думку інших. Люди схильні до PRу по створенню власного іміджу і вірного позиціонування себе. Я маю хоч щось робити, щоб у людей було вірне уявлення про мене.
🔺Талант до цього мистецтва присутній у всіх релігійних людей, у всіх конфесіях, у євангельських церквах.
🔺Суть і серцевина справи полягає у створенні релігійною людиною трикутнику: до сокровенної спільності людини з Богом віруюча людина запрошує глядачів, найперше одновірців.
🔺Будь яке старання справити враження духовністю на людей відразу виключає Божу участь — вчить Ісус. Батько хоче мати справу особисто з людиною.
🔺У богослужіннях є можливість показовості, але Ісус очікує від учнів сокровенності: щоб наші духовні вправи були цінними для нас і були на справді духовними, вона мають бути у звʼязці Я і Бог.
🔺Чим довше людина віруюча, тим якісніше відточена її лицемірна майстерність у молитвах, у пожертвах і милостинях, у постах і одязі, у голосі і спілкуванні, у манері публічної поведінки і диференційованому відношенню до людей в залежності від звання.
🔺Лицемір, виконуючи перед Богом свої духовні дисципліни завжди (прямо чи опосередковано) хоче, щоб його також «бачили люди». Слово, яке використав у Євангелії Матвій, стосуєтсья вистави у театрі. Тобто наші духовні вправи (і слова і вигляд) легко перетворюються на публічні спектаклі або ж до них завжди можна додати ну зовсім трішки медійності.
Коли твої духовні дисципліни, твоє спілкування з Богом стає лицемірним?❗️Коли спілкуючись з Богом ти міркуєш що подумають люди, ти лицемір.
❗️Якщо ти ніколи не хвалив Батька у спільноті, бо вважаєш, що не вмієш так гарно молитись як інші, ти лицемір.
❗️Якщо ти не хвалиш Отця на групі, зібранні, у колі родини, бо вважаєш, що духовні прояви то виключно приватна справа, то ти недовчений лицемір.
❗️Якщо ти просто засудив іншого через його молитву, зовнішній вигляд чи манеру, ти лицемір.
❗️Якщо ти критичний до емоційності інших, ти лицемір.
❗️Якщо твоя розвʼязана поведінка має продемонструвати твою свободу від традицій консервативних лицемірів, то ти подвійний лицемір.
❗️Якщо ти підкреслюєш (щоб було видно іншим) свою духовність/побожність, чи свою скромність/смиренність, ти лицемір.
Ніхто з нас не може повністю сховатися від глядачів — ні в справах, ні в словах, ні навіть в думках. Але коли поряд немає нікого з людей, то на нас дивиться Бог. Він не дивиться на нас як такий собі прискіпливий небесний поліцейський, який намагається підловити нас на слові, вигляді чи ще чомусь. Він дивиться і слухає нас як люблячий Батько Небесний, Який хоче благословити свою дитину.
Ось чому найважливіше питання, яке нам потрібно вирішити: хто наш «глядач», кому потрібна наша релігійна активність. То хто для тебе важливіший: глядач земний чи Творець?
Отже, як це «не будь як лицеміри»?🔺Пам’ятай що доброчинність, молитва, піст — це серцевина твоїх особистих стосунків з Батьком.
🔺Пам’ятай про свою гріховну природу — вона схильна до показовості (до театру).
🔺Практикуй Ісусів принцип сокровенності: коли хочеш молитися, Слово читати, добро чинити — думай про Бога: Він любить тебе, Свого блудного сина і дочку.
Чому Ісус відмінив номінацію «Оскар лицемірної майстерності»? Щоб ти зосередився у своїй релігії (стосунках) на Батьку, а не на собі.