"казочка про Ліс та сокиру"
У лісі одному дерева зникали,
Від заздрості злі вороги їх рубали.
Дубки молоді і високі тополі
Жадали в майбутньому кращої долі.
Гіллям шелестіли, робили дебати,
Бо ліс необхідно від зла рятувати.
Щоб стати гарантом безпеки та миру,
Пішла в президенти (о, диво!) сокира!
Дерева свій голос віддали старанно,
Сокира - як друг, бо держак дерев’яний.
Мабуть, інструмент і травинки не згубить,
Плекає природу, шанує і любить.
Як всі 30 років, щодня і щоранку,
Лилися медами пусті обіцянки.
Сусід кровожерливий вдерся до лісу,
Від болю й страждання там стало затісно.
А пан президент , як сам ворог, рубає,
Дуби молоді у могили складає.
Сокира гарантом безпеки не стане,
Хоча в неї й справді держак дерев’яний.
© Тетяна Шапірова- Загродська
У лісі одному дерева зникали,
Від заздрості злі вороги їх рубали.
Дубки молоді і високі тополі
Жадали в майбутньому кращої долі.
Гіллям шелестіли, робили дебати,
Бо ліс необхідно від зла рятувати.
Щоб стати гарантом безпеки та миру,
Пішла в президенти (о, диво!) сокира!
Дерева свій голос віддали старанно,
Сокира - як друг, бо держак дерев’яний.
Мабуть, інструмент і травинки не згубить,
Плекає природу, шанує і любить.
Як всі 30 років, щодня і щоранку,
Лилися медами пусті обіцянки.
Сусід кровожерливий вдерся до лісу,
Від болю й страждання там стало затісно.
А пан президент , як сам ворог, рубає,
Дуби молоді у могили складає.
Сокира гарантом безпеки не стане,
Хоча в неї й справді держак дерев’яний.
© Тетяна Шапірова- Загродська