Як назва, так і зміст найвідомішої праці Освальда Шпенґлера “Занепад Заходу” (Der Untergang des Abendlandes) роблять його одним із головних виразників антицивілізаційних настроїв культурної критики у Веймарській республіці. Вона рясніє всім відомим каталогом антимодернізму, але в ній також представлена тема, якій приділялося менше уваги, а саме: примирення романтичних та ірраціональних настроїв з ентузіазмом технічного прогресу.

Фаустівська техніка означає переломний момент у відносинах між людиною й природою. Людина переходить від пасивного спостереження та сприйняття до активного трансформування й керування матеріальним світом. Воля фаустівської людини випромінює “первісне насильство”, яке спрямовується в “сталеву енергію її практичних міркувань”. Душа західної людини – це душа першовідкривача, який віднаходить і визволяє приховані сили природи. Джерелом технічних інновацій, зрештою, є релігія, тобто прагнення розкрити загадки Божого всесвіту.

Читайте переклад уривку книги Роджера Ґрифіна:
https://plomin.club/griffin-spengler/