Подібно до того, як Ларс фон Трієр або Інгмар Бергман є одночасно і геніями, і трунарями власних національних кінематографій, так й ім’я Куросави, при згадці, миттєво стирає з дошки пам’яті вельми надивленного кінолюба імена Масакі Кобаясі, Ясудзіро Одзу та Хіроші Тешіґахари. Хоча ось на останньому пані хотілося б зупинитися і розглянути його найвідомішу стрічку «Жінка в пісках», яка вразила каннську спільноту у 1964, – за що та цілком справедливо вручила їй Особливий приз симпатій фестивального журі, – прискіпливіше, адже саме у цьому достоту модерністському творі вбачається розв’язання споконвічної антиномії:

«Де пролягає ця дивовижна тотожність протилежностей Заходу і Сходу?».

Можливо відповідь допоможе зрозуміти нам сучасні тенденції за якими прозирає стрімкий культурно-політичний підйом Азії у порівнянні з країнами Заходу та процес так званої «істернізації».

Читайте рецензію на «Жінку в пісках» Хіроші Тешіґахари:
https://plomin.club/the-woman-in-the-dunes/