Правий та лівий берег

​​Чому українці не мають забувати про Великдень?

Свято на честь Воскресіння Ісуса Христа. Хоч деякі називають Великдень Пасхою, проте більш правильним є перший варіант, особливо в умовах дерусифікації.

Християнське свято, що передається з поколінь в покоління, з часом втрачає цінність в українських родинах, проте чому? Потроху, але все більше й більше українців припиняють ходити в церкву, пекти паски та бити яйця. Чому? Не модно. Церква, собор і храм - не місце, де можна побачити сучасні технології, а архітектура деяких споруд й близько не стоїть з Міланським собором, проте є декілька АЛЕ, які не варто забувати.

По-перше, це модно. Головне, що для вас мода. Чимало людей хочуть бути модними, бо так можна привернути увагу і бути "своїм", але що таке модний Великдень? Це свято для всього українського народу, адже так робили сотні поколінь до нас впродовж десятків століть, а своя історія - модно. Цим можна і варто пишатись.

По-друге, це затишок сімейного кола. Що може бути краще, ніж зібратись всією родиною за столом, поїсти пасок і побити один з одним яйця? Не так багато того часу, щоб провести його серед своїх близьких. Весело, щасливо і затишно.

По-третє, унікально. Ніхто так не готується до Великодня як українці. Нам є чим пишатись, адже це одна унікальних традицій нашої країни. Ми найкращі в світі!

Христос Воскрес! Воскресне Україна!

Знайома ситуація або дуже зацікавила? Відправ її друзям і буде що обговорити 😉

Вітаємо всіх з Великоднем!

Нехай кожна українська родина буде щаслива та здорова 🥚🎊

Українські діти - найбільш скарб нашої нації

У заголовку будь-яка нація може підставити себе, але в Україні цей випадок дуже актуальний. Поясню за допомогою прикладу.

Їдучи громадським транспортом міста Києва постійно чую іноземну мову, якою говорить не мала частина держави. В кінці автобусу почув дитину, що щось щебетала матері рідною мовою. Їду і насолоджуюсь, бо таке зустрічається дуже рідко, на жаль.

Так співпало, що виходили ми на одній зупинці. Гордо кажу «На зупинці, будь ласка!». Встає хлопчина і каже мамі: «Я скажу» — і на весь автобус «На зупинці будь лаааааска» і розпочався гомін «Яка гарна дитина, як гарно говорить, наше майбутнє, наша гордість» і тому подібне. Виходячи, він промовив «Дякую, водію» і пасажирів взагалі прорвало, вони почали аплодувати і ойкати.

Аплодувати дитині за те, що вона говорить рідною мовою, ба більше, державною! Назвіть будь ласка ще хоча б одну країну, де таке можна побачити? Українські діти вимирають? З чим пов`язані такі емоції?

Київ. 2018

«Став підпис, потім розкажу»

Саме цією фразою користується адміністрація Київського національного економічного університету ім. В. Гетьмана

Розпочалося все з того, що мій знайомий є непридатним в мирний час і обмежено придатний у військовий. Сам він з звичайного села центральної України і стоїть на обліку в районному військкоматі.

Влітку вступив до КНЕУ і в серпні місяці почав заселення в гуртожиток. Пропустимо пункти з організаційними питаннями і корупційними внесками «за прибирання», а зосередимось на «обов’язковій зміні місця реєстрації». Адміністрація попередила, що перед заселенням необхідно знятися з обліку у військкоматі і анулювати місце реєстрації.

По-перше, чому зміна реєстрації обов’язкова? Він є студентом і тимчасово, так би мовити, орендує собі місце в гуртожитку згідно з договором.

По-друге, чому всі так на цьому наполягають?

Відповідь дуже проста - військкомат. Як це пов’язано? Якщо ви змінюєте місце реєстрації, то відповідно треба стовідсотково змінювати місце обліку. І у випадку чого (відрахування, покинули навчання за особистим бажанням) вас буде дуже легко знайти 😁

Змінювати місце реєстрації і зніматись з обліку мій друг не збирався, адже не порушує жоден закон. Проте, його і ще декілька десятків студентів викликають в деканат (!!!).

Зайшовши в кабінет до замдекана, йому кажуть ставити підпис біля свого прізвища. На питання «що це таке» відповідь «став підпис і потім поясню». Після декількох хвилин сперечань замдекана зізнається, що цей список звичайна формальність, щоб потім було простіше бачити, куди і кому телефонувати, щоб прийшли. Направили його в військово-мобілізаційний відділ.

Ситуація ідентична. Зайшовши до кабінету, йому почали тикати особову картку і казати «заповнюй, потім поясню». Показавши військовий квиток, в якому зазначено інформацію про непридатність, почались розмови про те, що зараз мирний час, а завтра вже війна і на облік треба ставати обов`язково тут. Знову ж таки, після декількох хвилин сперечань, вони зрозуміли, що хлопець дійсно нічого не порушує, адже стоїть на обліку за місцем реєстрації і все ж таки пояснили, що картка потрібна для університету, щоб було, що відповідати військкоматам на їх запити.

Хтось скаже, що треба ставати на облік згідно фактичного місця проживання, якщо перебуває на ньому більше трьох місяців. Але є одне але. Сьогодні він живе в гуртожитку, завтра на квартирі в одному районі, післязавтра в іншому, а через місяць поїде додому на три місяці і він має кожен раз змінювати місце обліку? Смішно.

Прикро тільки одне, що десятки інших хлопців продовжують дурити і вони виконують все все все, навіть не питаючи, що вони підписують і навіщо це треба. Ось така історія, будьте уважніше.

Знайома ситуація або дуже зацікавила? Відправ її друзям і буде що обговорити 😉

Вітаю всіх! Це новий канал українського телеґраму.

Тут Ви побачите суб’єктивний аналіз подій, що відбуваються в Україні, а іноді й у світі, проте з адекватною оцінкою.

Ми будемо розглядати проблему з кожної сторони і обговорювати її вплив на життя української нації.

Впродовж розвитку каналу з’являться оцінки статтям, чат-дискусія і багато чого іншого.

Канал не є прихильником тієї чи іншої партії, депутата або громадського активіста!

Приєднуйтесь і долучайте друзів.
Посилання на канал: https://t.me/pravyitalivyibereh