Псалом XX
¹ Начальнику хору. Псалом Давида.
² Господи, силою Твоєю звеселиться цар і спасінню Твоєму вельми возрадується.
³ Ти дав йому бажання серця його і прохання уст його Ти не відкинув.
⁴ Ти зустрів його благословенням благісним і поклав на голову його вінець із чистого золота.
⁵ Життя він просив у Тебе, і Ти дав йому довголіття на віки віків.
⁶ Велика слава його у спасінні Твоїм, славою й величчю Ти прикрасив його.
⁷ Ти дав йому благословення, навіки звеселив його радістю перед лицем Твоїм.
⁸ Бо цар уповає на Господа і милістю Всевишнього не захитається.
⁹ Рука Твоя, Господи, нехай знайде [всіх] ворогів Твоїх, правиця Твоя нехай досягне всіх, що ненавидять Тебе.
¹⁰ В час гніву Твого Ти розпалиш їх, як піч. У гніві Своїм Господь погубить їх, і поїсть їх вогонь.
¹¹ Ти знищиш плід їх із землі і рід їх з-поміж синів людських.
¹² Бо вони замислили ворожнечу проти Тебе — злий намір, якого не можуть [здійснити].
¹³ Ти поженеш їх перед Собою, з луків Твоїх пустиш стріли в лице їх.
¹⁴ Піднесися, Господи, силою Твоєю! Будемо співати й прославляти могутність Твою.
Псалом XXI
¹ Начальнику хору. При сході зорі. Псалом Давида. (Пророцтво про страждання Ісуса Христа).
² Боже, Боже мій! [Зглянься на мене!] Нащо Ти покинув мене? Далекі від спасіння мого слова плачу мого.
³ Боже мій, взиваю вдень — і Ти не чуєш; вночі — і нема мені спокою.
⁴ Ти ж у святині живеш, хвало Ізраїля.
⁵ На Тебе надіялися батьки наші, надіялись, і Ти визволив їх.
⁶ До Тебе звертались і були спасенні, на Тебе надію покладали і не осоромились.
⁷ А я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народів.
⁸ Всі, хто дивиться на мене, насміхаються з мене, зневажають устами, киваючи головою:
⁹ «Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його, коли він угодний Йому».
¹⁰ Але Ти ж вивів мене з утроби, дав мені надію на Тебе від грудей матері моєї.
¹¹ На Тебе покинутий я від утроби. Від грудей матері моєї Ти — Бог мій.
¹² Не віддаляйся ж від мене, бо скорбота близько, а заступника нема.
¹³ Бики роз’ярені обступили мене, страшні васанські — оточили мене.
¹⁴ Розкрили на мене пащі свої, як лев, що шукає поживи й рикає.
¹⁵ Я розлився, як вода, розслабли всі кості мої, і серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх.
¹⁶ Висохла, як черепок, сила моя, і язик мій прилип до піднебіння мого. В порох смерти Ти звів мене.
¹⁷ Бо пси оточили мене, зграя злих обступила мене. Пробили руки й ноги мої.
¹⁸ Можна перелічити всі кості мої, а вони дивляться та зневажають мене.
¹⁹ Розділили ризи мої собі і за одежу мою кидали жереб.
²⁰ Ти ж, Господи, не віддаляйся від мене. Сило моя, на поміч мені прийди!
²¹ Визволи від смерти душу мою і від псів самотню мою.
²² Почуй і спаси мене від пащі лева і від рогів єдинорогів визволи мене.
²³ Я ж сповіщатиму ім’я Твоє браттям моїм, посеред церкви вірних у піснях хвалитиму Тебе.
²⁴ Всі, хто боїться Господа, прославляйте Його. Всі нащадки Якова, хваліть Його; нехай же бояться Його всі покоління Ізраїля!
²⁵ Бо Він не зневажив і не покинув бідного в біді його і не сховав від мене лиця Свого, а почув мене, коли благав Його.
²⁶ Буду хвалитися Тобою у зібранні великому, буду визнавати Тебе, обітниці мої сповню перед тими, що бояться Його.
²⁷ Будуть їсти убогі й насичуватися, і хвалитимуть Господа ті, що шукають Його, щоб жили серця ваші повіки.
²⁸ Згадають і повернуться до Господа всі краї землі і поклоняться перед Ним усі племена народів.
²⁹ Бо Господнє є Царство, і Він царює над народами.
³⁰ Будуть споживати й поклоняться Йому всі сильні землі; поклоняться Йому всі, що сходять у землю, і душа моя для Нього живе.
³¹ Нащадки [мої] будуть служити Йому і будуть зватися Господніми повіки.
³² Прийдуть вони і будуть сповіщати правду Його родові майбутньому, про все, що створив Господь.
¹ Начальнику хору. Псалом Давида.
² Господи, силою Твоєю звеселиться цар і спасінню Твоєму вельми возрадується.
³ Ти дав йому бажання серця його і прохання уст його Ти не відкинув.
⁴ Ти зустрів його благословенням благісним і поклав на голову його вінець із чистого золота.
⁵ Життя він просив у Тебе, і Ти дав йому довголіття на віки віків.
⁶ Велика слава його у спасінні Твоїм, славою й величчю Ти прикрасив його.
⁷ Ти дав йому благословення, навіки звеселив його радістю перед лицем Твоїм.
⁸ Бо цар уповає на Господа і милістю Всевишнього не захитається.
⁹ Рука Твоя, Господи, нехай знайде [всіх] ворогів Твоїх, правиця Твоя нехай досягне всіх, що ненавидять Тебе.
¹⁰ В час гніву Твого Ти розпалиш їх, як піч. У гніві Своїм Господь погубить їх, і поїсть їх вогонь.
¹¹ Ти знищиш плід їх із землі і рід їх з-поміж синів людських.
¹² Бо вони замислили ворожнечу проти Тебе — злий намір, якого не можуть [здійснити].
¹³ Ти поженеш їх перед Собою, з луків Твоїх пустиш стріли в лице їх.
¹⁴ Піднесися, Господи, силою Твоєю! Будемо співати й прославляти могутність Твою.
Псалом XXI
¹ Начальнику хору. При сході зорі. Псалом Давида. (Пророцтво про страждання Ісуса Христа).
² Боже, Боже мій! [Зглянься на мене!] Нащо Ти покинув мене? Далекі від спасіння мого слова плачу мого.
³ Боже мій, взиваю вдень — і Ти не чуєш; вночі — і нема мені спокою.
⁴ Ти ж у святині живеш, хвало Ізраїля.
⁵ На Тебе надіялися батьки наші, надіялись, і Ти визволив їх.
⁶ До Тебе звертались і були спасенні, на Тебе надію покладали і не осоромились.
⁷ А я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народів.
⁸ Всі, хто дивиться на мене, насміхаються з мене, зневажають устами, киваючи головою:
⁹ «Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його, коли він угодний Йому».
¹⁰ Але Ти ж вивів мене з утроби, дав мені надію на Тебе від грудей матері моєї.
¹¹ На Тебе покинутий я від утроби. Від грудей матері моєї Ти — Бог мій.
¹² Не віддаляйся ж від мене, бо скорбота близько, а заступника нема.
¹³ Бики роз’ярені обступили мене, страшні васанські — оточили мене.
¹⁴ Розкрили на мене пащі свої, як лев, що шукає поживи й рикає.
¹⁵ Я розлився, як вода, розслабли всі кості мої, і серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх.
¹⁶ Висохла, як черепок, сила моя, і язик мій прилип до піднебіння мого. В порох смерти Ти звів мене.
¹⁷ Бо пси оточили мене, зграя злих обступила мене. Пробили руки й ноги мої.
¹⁸ Можна перелічити всі кості мої, а вони дивляться та зневажають мене.
¹⁹ Розділили ризи мої собі і за одежу мою кидали жереб.
²⁰ Ти ж, Господи, не віддаляйся від мене. Сило моя, на поміч мені прийди!
²¹ Визволи від смерти душу мою і від псів самотню мою.
²² Почуй і спаси мене від пащі лева і від рогів єдинорогів визволи мене.
²³ Я ж сповіщатиму ім’я Твоє браттям моїм, посеред церкви вірних у піснях хвалитиму Тебе.
²⁴ Всі, хто боїться Господа, прославляйте Його. Всі нащадки Якова, хваліть Його; нехай же бояться Його всі покоління Ізраїля!
²⁵ Бо Він не зневажив і не покинув бідного в біді його і не сховав від мене лиця Свого, а почув мене, коли благав Його.
²⁶ Буду хвалитися Тобою у зібранні великому, буду визнавати Тебе, обітниці мої сповню перед тими, що бояться Його.
²⁷ Будуть їсти убогі й насичуватися, і хвалитимуть Господа ті, що шукають Його, щоб жили серця ваші повіки.
²⁸ Згадають і повернуться до Господа всі краї землі і поклоняться перед Ним усі племена народів.
²⁹ Бо Господнє є Царство, і Він царює над народами.
³⁰ Будуть споживати й поклоняться Йому всі сильні землі; поклоняться Йому всі, що сходять у землю, і душа моя для Нього живе.
³¹ Нащадки [мої] будуть служити Йому і будуть зватися Господніми повіки.
³² Прийдуть вони і будуть сповіщати правду Його родові майбутньому, про все, що створив Господь.