прεсвѷтεръ Юрїй

Держава ніколи не мала права втручатися в справи Церкви і саме тому 29 березня 537 р., височайшим указом Ромейського автократора Юстиніана I¹, римський апокрисиарій Віґілій² зайняв престол Римських Понтифіків, ставши, згідно із Liber Pontificalis, першим з т. зв. «візантійських пап».

Це обрання було у відповідь на прохання дружини імператора — Феодóри³, хоча потім вона і жалкувала про це. «Невідомо» чому молода імператриця стала такою прихильною до ще донедавна юного архідиякона-апокрисиарія: чи то через його блискучу богословську освіченість; чи через те, що вони один одному при Константинопольському дворі бісики пускали [і не тільки бісики] за спиною її чоловіка Юстиніана…

Втім, коли все ж таки Віґілій став Єпископом Риму, він припинив бути вірним служкою августійшого подружжя і почав відстоювати в окремих теологічних питаннях власну точку зору і це привело до того, що восени 547 р. Юстиніан дав «🟢світло» готам на осаду Рима. Спойлер: через 2 роки Юстиніан і Віґілій урочисто примирилися в Константинополі в Соборі Святої Софії.

Та недовго грала мирна музика і у 553 р. стежки Автократора і Понтифіка знову розійшлися — Віґілій відмовився взяти участь у V Вселенському Соборі, бо йому вважалося, що на ньому присутня мала кількість західного єпископату. Тому Юстиніан дав Віґілію змогу насолодитися абсолютною присутністю західного єпископату в одному конкретному місці — цар вислав архієрея в одиночне ув’язнення на о. Проконес, що у Мармуровому морі, де у Папи розплющились очі і він таки написав свою рецепцію майже всім рішенням Собору, крім одного (він не визнав посмертне відлучення від Церкви друга свт. Іоанна Златоуста єпископа Мопсуєстійського Феóдора). Втім, в одностайності думки Проконеського західного єпископату Папа таки зміг погодитися із усіма рішеннями Собору, на що його дивним чином спонукало вилучення його імені із Диптиху Предстоятелів.

Трохи менше аніж через рік, у другій половині 554 р., Віґілія відпустили до Риму, куди доїхати він зміг лише через рік — у 555 р., оскільки загадкова смерть зустріла його 7 (20) червня того ж року на Сицилії…
______
1️⃣ — благовірний імператор (пам’ять 27 листопада н. ст.)
2️⃣ — відсутній у списку святителів
3️⃣ — благовірна імператриця (пам’ять 27 листопада н. ст.)

110 років тому, 19 червня 1914 року, в південно-західному швейцарському містечку Лозанна народився Андрій Блум — майбутній святитель Британської землі митрополит Сурозький Антоній.

Про правдиве служіння архієрея із Відкритого листа митрополита Антонія Сурозького єпископу Подольському Іларіону (Алфєєву) від 21 серпня 2002 року:

… Ти пишеш, що я сам просив Патріарха відрядити тебе до Сурозької єпархії. Спочатку йшлося про твоє призначення дослідником при Кембриджському університеті. Пізніше митрополит Смоленський і Калінінградський Кирил сказав, що він тебе на допомогу мені не відпустить інакше, як у сані єпископа. Я на це погодився охоче, чекаючи в твоїй особі чуйного, тямущого співробітника. У цьому я помилився: я чекав на одну людину, а прибула інша. У перший день твого приїзду ти мені сказав фразу, що глибоко збентежила мене: «Коли на мене поклали руки при хіротонії, я відчув, що я тепер архієрей і ЩО У МЕНЕ ВЛАДА!». Це мене жахнуло, тому що я все життя вірив, що ми покликані СЛУЖИТИ, а не володарювати…

… Ти почав, користуючись усіма зустрічами з парафіянами, збирати навколо себе шанувальників та прихильників, дедалі більше поділяючи прихід на "своїх" та "інших". Я попросив тебе відвідувати провінційні парафії, що ти й зробив дуже успішно, однак і в них після твоїх відвідин почався поділ на "своїх" та "чужих" не лише серед мирян, а й серед духовенства …

… Ти почав звертати увагу священників, що навіть після багатьох років служіння вони не отримали церковні нагороди. (Я насправді в нагороди не вірю, вважаючи, що служити Богу і людям — найбільша честь, яка може випасти на долю людини, і відзначав хрестом лише багаторічне служіння та саном протоієрея багаторічні праці.) Також ти звертав увагу священиків на незначність їхньої "зарплати" … Сам ти зажадав 40 тисяч фунтів…

… ти, владико, міг би повністю включитися в роботу, охопивши величезний наплив нових російських емігрантів. Але ти став відокремлювати одних від інших, тоді як за прекрасного знання мов ти міг би стати "усім для всіх". Я тебе просив не вносити нічого нового в єпархію, поки ти не вбереш те життя, яким вона живе, але ти вирішив вести свою роботу по-своєму…

Дещо із «Правила канонічного» священносповідника Никифора, Патріарха Константинопольського (†828)

1️⃣ Якщо, за невіданням, вимитий буде Антимінс, то внаслідок цього він не втрачає освячення і не стає нечистим.

5️⃣ Якщо свято Благовіщення припаде на Великий Четвер або Велику П’ятницю, то ми не згрішимо, якщо у цей день будемо вживати вино та рибу.

6️⃣ Ігумен, який має пресвітерський сан, може поставляти у своєму монастирі в читці та іподиякони.

9️⃣ Хворому, якому загрожує смерть, слід давати Святе Причастя і після прийняття ним їжі.

1️⃣3️⃣ Не повинен священник служити літургію без теплоти, за винятком важливого випадку, коли неможливо її дістати.

1️⃣5️⃣ Монахині можуть входити у святий олтар для запалення свічок і лампад, для наведення порядку в олтарі та для підмітання його.

1️⃣7️⃣–1️⃣8️⃣ Монаху дозволено залишити монастир з трьох причин:
α) якщо ігумен єретик;
β) якщо жінки вільно приходять до монастиря;
γ) і якщо діти мирян навчаються в монастирі, бо недоречно, щоб через них розносилося світом те, що відбувається у монастирі.

2️⃣2️⃣ Особі, яка вступила в монаший чин з метою уникнути військової повинності, або заради будь-яких інших підступних міркувань і це після потреби та лицемірства відкинула, піддається епітимії за знущання над чином на три чотиридесятниці, після чого може бути допущеною до Святого Причастя.

2️⃣3️⃣ Монахині не повинні причащатися у молодого монаха-пресвітера, коли він служить і причащає.

2️⃣7️⃣ Монах-пресвітер не може служити без мантії.

3️⃣1️⃣ З дозволу єпископа і пресвітер може звершити Чин ставропігії [встановлення хреста при закладці храму — ієр. Ю.].

3️⃣5️⃣ Якщо монах, відклавши святий образ, буде їсти м’ясо, візьме собі дружину і не захоче повернутися, то належить піддати його анафемі, змусити його силою вдягнутися в чернече вбрання і ув’язнити в монастирі.

3️⃣9️⃣ Без потреби або без примусу не слід подорожувати у недільні дні.

4️⃣6️⃣ У церкви, засновані єретиками, можна входити лише з потреби як у простий будинок, і тільки коли на середину поставлений буде хрест, тут можна і співати; проте, до олтаря не можна входити, ні кадити, ні молитися, ні запалювати лампад чи свічок.

4️⃣7️⃣ Не слід причащатися у священника, який не постує в середу і п’ятницю, хоча він і здавався б православним, бо бути в одному відношенні благочестивим, а в іншому осквернюватися — не свято.

Як в Україні вітаються церковні віруючі люди❓

Найвеличніше із усіх вітань це, звісно, ХРИСТОС ВОСКРЕС! — сповіщення нашого уповання і невимовної радості ✨

Також вітаються СЛАВА БОГУ! або СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ! — до речі, остання форма, заради правди кажучи, почала практикуватися в РКЦ із 1597 р., де його ввели у церковний вжиток під впливом францисканського шанування Імені Христового. В цей же період з’являється і наш католицький православний акафіст «Ісýсу Сладчáйшому» 📖

Є і більш локальні вітання, які також використовують вірники. Це такі як:

На Богоявлення: ХРИСТОС ХРЕСТИВСЯ! — У РІЧЦІ ЙОРДАНІ!

На Вознесіння: ХРИСТОС ВОЗНІССЯ! — НА ГОРІ ЄЛЕОНСЬКІЙ! або ж ХРИСТОС ВОЗНІССЯ! — ВІД ЗЕМЛІ НА НЕБО!

На Преображення: ХРИСТОС ПРЕОБРАЗИВСЯ! — НА ГОРІ ФАВОРІ!

Втім, є і таке вітання як СПАСИ ГОСПОДИ! — старші священники (яким трішечки за 65-70 років) кажуть, що воно активно розповсюдилося в радянській період (особливо у жіночих монастирях), але його використання всіма без винятку є недоцільним, оскільки це більше є відповіддю священника/єпископа на прохання індивідуального благословення.

🤝 А чи є якісь особливі церковні вітання у Вашому регіоні?