Forward from: Олег Шарп | Oleg Sharp
🍁 Продовження. Початок вище ⬆️
Поки що це хизування у чистому вигляді. Але є достовірна інформація, що команда Трампа вже почала перемовини з Саудівською Аравією (без неї знизити ціни на нафту можна навіть не мріяти), а також з Індією – як основним після Китаю споживачем чорного золота. Про результати перемовин із саудітами в мене інформації поки немає, а от Індія після контакту з командою Трампа вже шантажує Росію, скорочуючи імпорт енергоносіїв. Експорт російської нафти морем впав до мінімуму за два місяці і зіткнувся з сильним падінням з липня на тлі скорочення закупівель Нью-Делі, що призведе до серйозних наслідків для російського бюджету у першому кварталі наступного року. Наразі ж Індія активно домагається зниження цін на російське сировину.
Потуги Трампа гарно доповнює Адміністрація Байдена. У Конгресі США прийняли рішення вдарити по банківському сектору Гонконгу за допомогу в обході антиросійських санкцій. Бо Гонконг перетворився на великий центр експорту заборонених західних технологій до країни-агресора, реєстрацію підставних компаній для купівлі іранської нафти, управління «кораблями-привидами», які обслуговують Північну Корею, а також інших порушень заходів експортного контролю США. Міністр фінансів Джанет Йеллен вже розглянула відповідного листа групи конгресменів, і найближчим часом слід очікувати жорсткої реакції Вашингтону на ці порушення.
2.Геополітичний чинник.
Про якісь кроки до НАТО у найближчі роки Києву можна забути – фактор Трампа у цьому сенсі вирішальний. Як доведеться нам забути у середньостроковій перспективі про повернення втрачених земель. Наразі на Україну агресивно й відкрито тиснутимуть, щоб вона уклала "угоду" з росіянами. Зрозуміло, що на нас тиснути легше, ніж на путіна, і Трампу однаково, як це вплине на цілісність України. Але тиснутиме він і на путіна – деякі експерти вважають, що Донні може бути у цьому сенсі більш рішучим, аніж Байден, та знайти економічні та політичні (Китай) важелі впливу на москву.
Перш за все, відмова завершувати війну по лінії фронту може зіпсувати відносини РФ зі своїми головними партнерами - Китаєм та Індією. Вони давно виступають саме за такий варіант, і Сі з Моді за рахунок його реалізації планують повернути собі втрачені преференції з боку США. Що стосується преференцій для них з боку росії, то вони збережуться у повному обсязі – москва просто економічно не потягне «бикування» стосовно Пекіна та Нью-Делі. До того ж, у Трампа кажуть (як це не сумно для нас), що у нього є одна морковка та два батога, на які може клюнути російський диктатор: потенційна розморозка 300 мільярдів – з однієї сторони; обіцянка разом із саудітами обвалити нафту та знищити (вже не знаю – фізично чи як) тіньовий флот рф.
Водночас, Трамп пропонує зберегти Крим та території, контрольовані москвою без їх юридичного визнання за росією. Україна, у свою чергу, зобов'язується не вступати до НАТО 20 років - це також гарантуватимуть США. Натомість, для запобігання нового вторгнення з боку ерефії, Трамп готовий надати Україні ВЕСЬ спектр ракет далекого радіусу дії з правом застосування при порушенні росією мирної угоди. Українська державність збережеться, більшість санкцій збережуться - в оточені Трампа багато людей, яким абсолютно не потрібно відродження росії.
Тут ще такий нюанс. Раніше ми традиційно спирались на двопартійну підтримку США - президента-республіканця врівноважував демократичний Конгрес і навпаки. Зараз такого люфту не буде - монотрампізм надовго, і до цього треба звикати.
Безумовно, серед факторів, що визначать як позицію путіна, так і рішення Трампа, буде ситуація на лінії фронту, а тому рф намагатиметься досягти максимальних успіхів до інавгурації новообраного президента.
3.Внутрішньополітичні фактори.
Не бачу жодної передумови для того, щоб росія «розвалилась» чи кремль погодився добровільно вийти з територій, які вже окупував. Цей народець буде жерти ріпу та моркву, але дивитись телевізор, вірити царю та кричати про своє «вєлічіє».
Закінчення нижче ⬇️
Поки що це хизування у чистому вигляді. Але є достовірна інформація, що команда Трампа вже почала перемовини з Саудівською Аравією (без неї знизити ціни на нафту можна навіть не мріяти), а також з Індією – як основним після Китаю споживачем чорного золота. Про результати перемовин із саудітами в мене інформації поки немає, а от Індія після контакту з командою Трампа вже шантажує Росію, скорочуючи імпорт енергоносіїв. Експорт російської нафти морем впав до мінімуму за два місяці і зіткнувся з сильним падінням з липня на тлі скорочення закупівель Нью-Делі, що призведе до серйозних наслідків для російського бюджету у першому кварталі наступного року. Наразі ж Індія активно домагається зниження цін на російське сировину.
Потуги Трампа гарно доповнює Адміністрація Байдена. У Конгресі США прийняли рішення вдарити по банківському сектору Гонконгу за допомогу в обході антиросійських санкцій. Бо Гонконг перетворився на великий центр експорту заборонених західних технологій до країни-агресора, реєстрацію підставних компаній для купівлі іранської нафти, управління «кораблями-привидами», які обслуговують Північну Корею, а також інших порушень заходів експортного контролю США. Міністр фінансів Джанет Йеллен вже розглянула відповідного листа групи конгресменів, і найближчим часом слід очікувати жорсткої реакції Вашингтону на ці порушення.
2.Геополітичний чинник.
Про якісь кроки до НАТО у найближчі роки Києву можна забути – фактор Трампа у цьому сенсі вирішальний. Як доведеться нам забути у середньостроковій перспективі про повернення втрачених земель. Наразі на Україну агресивно й відкрито тиснутимуть, щоб вона уклала "угоду" з росіянами. Зрозуміло, що на нас тиснути легше, ніж на путіна, і Трампу однаково, як це вплине на цілісність України. Але тиснутиме він і на путіна – деякі експерти вважають, що Донні може бути у цьому сенсі більш рішучим, аніж Байден, та знайти економічні та політичні (Китай) важелі впливу на москву.
Перш за все, відмова завершувати війну по лінії фронту може зіпсувати відносини РФ зі своїми головними партнерами - Китаєм та Індією. Вони давно виступають саме за такий варіант, і Сі з Моді за рахунок його реалізації планують повернути собі втрачені преференції з боку США. Що стосується преференцій для них з боку росії, то вони збережуться у повному обсязі – москва просто економічно не потягне «бикування» стосовно Пекіна та Нью-Делі. До того ж, у Трампа кажуть (як це не сумно для нас), що у нього є одна морковка та два батога, на які може клюнути російський диктатор: потенційна розморозка 300 мільярдів – з однієї сторони; обіцянка разом із саудітами обвалити нафту та знищити (вже не знаю – фізично чи як) тіньовий флот рф.
Водночас, Трамп пропонує зберегти Крим та території, контрольовані москвою без їх юридичного визнання за росією. Україна, у свою чергу, зобов'язується не вступати до НАТО 20 років - це також гарантуватимуть США. Натомість, для запобігання нового вторгнення з боку ерефії, Трамп готовий надати Україні ВЕСЬ спектр ракет далекого радіусу дії з правом застосування при порушенні росією мирної угоди. Українська державність збережеться, більшість санкцій збережуться - в оточені Трампа багато людей, яким абсолютно не потрібно відродження росії.
Тут ще такий нюанс. Раніше ми традиційно спирались на двопартійну підтримку США - президента-республіканця врівноважував демократичний Конгрес і навпаки. Зараз такого люфту не буде - монотрампізм надовго, і до цього треба звикати.
Безумовно, серед факторів, що визначать як позицію путіна, так і рішення Трампа, буде ситуація на лінії фронту, а тому рф намагатиметься досягти максимальних успіхів до інавгурації новообраного президента.
3.Внутрішньополітичні фактори.
Не бачу жодної передумови для того, щоб росія «розвалилась» чи кремль погодився добровільно вийти з територій, які вже окупував. Цей народець буде жерти ріпу та моркву, але дивитись телевізор, вірити царю та кричати про своє «вєлічіє».
Закінчення нижче ⬇️