Якщо комусь не подобається, що Усик є вірянином УПЦ, то про це можна написати спокійно і окремим рядком, але не впадати у небезпечне узагальнення, мовляв, а "раз він ходить "не в ту церкву", то і в усьому іншому він для мене ворог. І ця його чергова перемога і користь від того для України для мене особисто нічого не значить, бо я вже склав про нього свою думку."
Хіба не можна дивитися на людину ширше? Я от, приміром, вважаю, що не лише вправність у боксі, а й, в тому числі, його віра і дотичність до нашої церкви зробила його таким, як ми його знаємо. І що приналежність до УПЦ в його випадку не мінус, а плюс. І така моя точка зору. Маю право.
Те ж саме стосується, приміром, Клопотенка. Я можу вважати серйозною помилкою його участь у горезвісному кулінарному сюжеті, записаному у Трапезному храмі.
Але хіба це одразу ж робить його нікчемою в усьому іншому? У нас вдома, наприклад, є книга його рецептів. І ми не збираємося її спалювати після того сюжету. ;) Нещодавно якраз на храмовий день готували по ній чудовий і корисний салат.
Смакота.
Він успішний і талановитий кухар. Вміє розкручувати і спонукає пишатися стравами нашої національної кухні. Робить свою роботу професійно. Це теж моя особиста точка зору.
І ці дві точки зору не взаємовиключні. Просто я не можу дивитися на жодну людину однобоко.
Так само важко зрозуміти тих, хто називає священників та вірян УПЦ зрадниками поголовно, а варто священнику чи парафії перейти до іншої церковної структури і - ось вже ці ж самі колишні "зрадники" одразу ж, без жодної паузи, стають для вчорашніх хейтерів патріотами і героями.
Що за чорно-білий примітивний підхід!
Усик сьогодні вкотре прославив свою країну, нагадав усім в світі, що Україна жива, що вона бореться і що вона може перемагати.
Він, і ті боксери з України, які теж є перемогли того вечора, засвідчили у публічному просторі ту силу нашого народу, в яку часом перестають вірити не лише інші країни, а й часом і ми самі.
Хіба так важко просто визнати цей беззаперечний факт і не допускати навіть натяк на хейт Усика в таку переможну мить?
Один із архієреїв УПЦ теж нещодавно не стримався і вилив недоречний хейт на Олександра Усика, звинувативши його у тому, що для нього земна слава важливіша за його віру. Звинуватив, якщо коротко, у боягузтві. В тому, що Олександр не використовує свою популярність для захисту УПЦ.
Мені складно зрозуміти мотиви для такої критики. Можу помилятися, але поки що бачу лиш оту саму однобокість, короткозорість.
Хіба не зрозуміло, що всі і так знають світоглядну позицію Олександра. І що йому зараз просто достатньо бути тим, ким він є. І це вже є потужною проповіддю християнства. І, паралельно, змушує багатьох людей задуматися, чому такий відважний, розумний, шанований в світі чоловік продовжує залишатися у гнаній і зацькованій УПЦ.
Йому вже не треба нічого публічно доводити.
Його "проповідь" приносить значно більше користі, аніж проповіді тих, хто його критикує.
Є час для критики, а є і час для похвали. Головне, не сплутати. :)
А, можливо, дехто просто звик до похмурого погляду на все навкруги і бачить все лиш у сірих тонах? І критиканство стало його натурою?
Таке буває.
Люїс. Велике розлучення
"Згадай: спершу ти злостишся, і знаєш про це, і, можливо, навіть шкодуєш. Потім, в один жахливий момент, ти починаєш насолоджуватись злістю. Добре, якщо ти знову шкодуєш. Але може статися, що тебе не залишиться, щоб шкодувати або навіть насолоджуватись, а буде сама сварливість, що триватиме вічно, мов заведена. "
Хіба не можна дивитися на людину ширше? Я от, приміром, вважаю, що не лише вправність у боксі, а й, в тому числі, його віра і дотичність до нашої церкви зробила його таким, як ми його знаємо. І що приналежність до УПЦ в його випадку не мінус, а плюс. І така моя точка зору. Маю право.
Те ж саме стосується, приміром, Клопотенка. Я можу вважати серйозною помилкою його участь у горезвісному кулінарному сюжеті, записаному у Трапезному храмі.
Але хіба це одразу ж робить його нікчемою в усьому іншому? У нас вдома, наприклад, є книга його рецептів. І ми не збираємося її спалювати після того сюжету. ;) Нещодавно якраз на храмовий день готували по ній чудовий і корисний салат.
Смакота.
Він успішний і талановитий кухар. Вміє розкручувати і спонукає пишатися стравами нашої національної кухні. Робить свою роботу професійно. Це теж моя особиста точка зору.
І ці дві точки зору не взаємовиключні. Просто я не можу дивитися на жодну людину однобоко.
Так само важко зрозуміти тих, хто називає священників та вірян УПЦ зрадниками поголовно, а варто священнику чи парафії перейти до іншої церковної структури і - ось вже ці ж самі колишні "зрадники" одразу ж, без жодної паузи, стають для вчорашніх хейтерів патріотами і героями.
Що за чорно-білий примітивний підхід!
Усик сьогодні вкотре прославив свою країну, нагадав усім в світі, що Україна жива, що вона бореться і що вона може перемагати.
Він, і ті боксери з України, які теж є перемогли того вечора, засвідчили у публічному просторі ту силу нашого народу, в яку часом перестають вірити не лише інші країни, а й часом і ми самі.
Хіба так важко просто визнати цей беззаперечний факт і не допускати навіть натяк на хейт Усика в таку переможну мить?
Один із архієреїв УПЦ теж нещодавно не стримався і вилив недоречний хейт на Олександра Усика, звинувативши його у тому, що для нього земна слава важливіша за його віру. Звинуватив, якщо коротко, у боягузтві. В тому, що Олександр не використовує свою популярність для захисту УПЦ.
Мені складно зрозуміти мотиви для такої критики. Можу помилятися, але поки що бачу лиш оту саму однобокість, короткозорість.
Хіба не зрозуміло, що всі і так знають світоглядну позицію Олександра. І що йому зараз просто достатньо бути тим, ким він є. І це вже є потужною проповіддю християнства. І, паралельно, змушує багатьох людей задуматися, чому такий відважний, розумний, шанований в світі чоловік продовжує залишатися у гнаній і зацькованій УПЦ.
Йому вже не треба нічого публічно доводити.
Його "проповідь" приносить значно більше користі, аніж проповіді тих, хто його критикує.
Є час для критики, а є і час для похвали. Головне, не сплутати. :)
А, можливо, дехто просто звик до похмурого погляду на все навкруги і бачить все лиш у сірих тонах? І критиканство стало його натурою?
Таке буває.
Люїс. Велике розлучення
"Згадай: спершу ти злостишся, і знаєш про це, і, можливо, навіть шкодуєш. Потім, в один жахливий момент, ти починаєш насолоджуватись злістю. Добре, якщо ти знову шкодуєш. Але може статися, що тебе не залишиться, щоб шкодувати або навіть насолоджуватись, а буде сама сварливість, що триватиме вічно, мов заведена. "