Нам часто кажуть, що пробачити означає звільнитися, і що образа тримає лише того, хто її носить.
Тому, коли пробачити не виходить, зʼявляється ще й друге почуття: сором чи роздратування на себе за те, що досі ображена.
Але прощення не є рішенням, яке можна ухвалити волею за одну хвилину. Воно радше схоже на результат внутрішньої роботи, під час якої спершу треба дозволити собі побачити, що саме сталося, наскільки це було боляче і скільки злості за цим стоїть.
Якщо поспішити пробачити, не пройшовши через ці почуття, то часто виходить не прощення, а швидке замовчування, після якого образа нікуди не зникає, а лише йде глибше й проявляється в стосунках іншими шляхами.
Буває також, що образа виконує важливу функцію: вона зберігає звʼязок із людиною або з подією, яку ще не вдалося пережити до кінця.
Відпустити її означає визнати, що сталося те, що сталося, і що вже нічого не можна змінити, а цей біль інколи важче витримати, ніж саму злість.
Важливо і те, що прощення не обовʼязкове. Можна не пробачити і водночас перестати жити в постійній боротьбі з цим.
Задатися питанням, не таким як, чому я досі не пробачила, а іншим - що мені ще треба відчути, аби мати з цієї історії менше болю?
Тому, коли пробачити не виходить, зʼявляється ще й друге почуття: сором чи роздратування на себе за те, що досі ображена.
Але прощення не є рішенням, яке можна ухвалити волею за одну хвилину. Воно радше схоже на результат внутрішньої роботи, під час якої спершу треба дозволити собі побачити, що саме сталося, наскільки це було боляче і скільки злості за цим стоїть.
Якщо поспішити пробачити, не пройшовши через ці почуття, то часто виходить не прощення, а швидке замовчування, після якого образа нікуди не зникає, а лише йде глибше й проявляється в стосунках іншими шляхами.
Буває також, що образа виконує важливу функцію: вона зберігає звʼязок із людиною або з подією, яку ще не вдалося пережити до кінця.
Відпустити її означає визнати, що сталося те, що сталося, і що вже нічого не можна змінити, а цей біль інколи важче витримати, ніж саму злість.
Важливо і те, що прощення не обовʼязкове. Можна не пробачити і водночас перестати жити в постійній боротьбі з цим.
Задатися питанням, не таким як, чому я досі не пробачила, а іншим - що мені ще треба відчути, аби мати з цієї історії менше болю?