Завжди пам’ятайте: діти – не дорослі.

Не варто очікувати від дітей дорослих вчинків. Вони діти, в них зовсім інше бачення всього, інша перспектива.
Не потрібно підходити до них із дорослою мірою.

Дозвольте їм бути дітьми, тому що вони ніколи не будуть ними знову. А коли це почуття втрачено, то кожен відчуває ностальгію за дитинством.
Не заважайте їм. Іноді вам важко сприйняти бачення дітей, тому що ви самі його втратили.

Дитина намагається залізти на дерево. Що ви будете робити? Ви злякаєтеся: вона може впасти, зламати ногу або ще щось трапиться. І ви поспішаєте зупинити дитину саме зі свого страху.
Якби ви знали, яка це радість – залізти на дерево, ви б допомогли дитині навчитися. Ви б самі відвели її до школи, де вчать лазити по деревах. Ви би не зупиняли її.
Ваш острах показує вашу любов, вашу тривогу за дитину, адже дитина може впасти і травмуватися. Але зупинити дитину, не дозволити їй залізти на дерево – це зупинити її зростання.
Є дещо суттєве у лазінні по деревах. Якщо дитина ніколи цього не робила, вона залишиться позбавленою, наче втратить щось цінне.