⚽️ Отже, враження від пресконференції Андрія Шевченка.
В ютубі є запис трансляції, тому детально не зупинятимусь на форматі, самі можете побачити. Спочатку слайди-звіти з коментарями менеджерів по кожному напрямку, потім безпосередньо питання до президента УАФ.
Перша частина — яскрава, вперше бачимо фінансовий звіт, скільки грошей прийшло і скільки пішло. Звісно, перевірити ці цифри ми можемо хіба в теорії, але загалом я не памʼятаю, щоб так розлого нам розписували рух коштів.
Бачимо різні плани УАФ, діджиталізація, фундація, розвиток дитячо-юнацького футболу, підготовка арбітрів і тд. Ну виглядає добре.
А потім почалося спілкування. Питання про Тимощука ставив я. Бо хотілося зрозуміти, які кроки далі. Він виграв апеляцію, а значить, санкції від УАФ втратили юридичну силу. Що тепер? Але відповідь не знаю як трактувати… чи то рішення CAS проігнорують чи формально звитяги толіка поновлено, але їх ніде не опублікують. Ну то вже технічний момент.
Інше моє питання стосувалося тієї історії про стадіон в Ірпені, який Андрій Миколайович взяв під своє менторство. Він запевнив, що роботи ведуться, зробили поле, але сам проєкт реконструкції зазнав певних змін. Але, мовляв, все під контролем, як буде готово, нам розкажуть.
А от по інших питаннях я часто чув фрази а-ля «надішліть запит», «не володію інформацією», «уточніть у фінансового департаменту» etc. Ігор Бурбас вивів спікера на відповідь «я — резидент», коли спитав чи є Андрій Шевченко резидентом Великої Британії. І це цікаво, бо в такому випадку він має перебувати у Великій Британії 183 дні на рік.
Словом, подія непересічна, інформації багато, але залишив я Будинок Футболу з відчуттям якоїсь невпевненості. Без вау-ефекту.
P.S. ну хоч тепер ЗМІ цитують слова Шевченка про тимощука, а не потапа дудю, і на том дякую.
