reading at midnight 🌙

переслуховування "Братерства персня" англійською (я вже майже-майже дійшла до Тома Бомбадила) нагадало, що в українському перекладі більшість власних назв адаптовано.

і, знаєте, коли я вперше читала років у 15, реакція була здебільшого "оййй, ну шо вони оце накрутили, ну нащо було все міняти" 🙄

зараз? я зазирнула до книги, і я в любові до цих назв 😊 Гобітів? а річка Shirebourn як Ширяниця? та, треба звикнути, але це ж геніально: скажіть мені, що Жаболотин - то якийсь хутір недалечко і я вам повірю. (найкраще - це Страшківці, звучить як місце де хочеться жити).

принаймні, саме з Широм мені максимально подобається отака українізація, звучить дуже природно й органічно. ну а ви як думаєте? 🙂

#володарперснів

поки книжки не дуже читаються (здатність концентруватися на літерках на папері трохи мені зраджує), то я їх вам просто показую:

пані Софія - horobchyk у тві - так розрекламувала Світлану Пиркало, що стало точно треба зацінити 🙂
#книжковіпокупки

That very month was September, and as fine as you could ask.

☕️ з кожним початком осені мене починає тягти до "Володаря перснів", і упс, я під час вечірньої прогулянки для ментального здоров'я вже якось прослухала перший розділ в аудіо, навіть не уявляю, як це трапилося 🤭

(це та сама фанатська начитка Phil Dragash, яку знаю і люблю - бо спотіфай все ніяк не розблокує для нашого регіону аудіокнижки загалом і LoTR в начитці Енді Серкіса зокрема, і за це обідно, let me innnn)

#володарперснів

🕑Вийшов трейлер фільму "Nightbitch" з Емі Адамс у головній ролі - екранізації однойменної книги Рейчел Йодер про художницю в декреті, якій починає здаватися (чи не здаватися), що вона перетворюється на собаку.

🕑І, знаєте, книжка була доволі дивна, а трейлер ще дивніший - мені цікаво, це тільки misdirection чи дійсно тон у адаптації змінили з горорного на більш комедійний 👀

🕑Щодо самої книги - повний відгук тут - сподобався сам задум, але, особливо під кінець, було багато питань і wtf моментів [наприклад, вкрай графічна смерть кота. чи перевертнихи з Прип'яті]. Такі собі love-hate відносини.

🕑Тому тут точно не відстоюватиму чистоту оригіналу, і поки маю якесь 50/50 відчуття, що фільм спрацює. Але дивитися, швидше за все, буду 🙂

🕑До речі, поки що не зустрічала анонсів від наших видавництв про вихід книги "Nightbitch" українською 🤔

📖 "Нацисти-мільярдери. Темна історія найбагатших династій Німеччини", Давид де Йонг
#прочитане #nonfiction

🌟4.5/5

⚪Історія про опортунізм, зажерливість і практичну безкарність - ґрунтовне дослідження того, наскільки гроші не пахнуть.

⚪Де Йонг прослідковує історію кількох німецьких підприємницьких родин, чиї представники заплямувалися зв'язками з нацистами, "арієзацією" єврейського майна та експлуатацією примусової, фактично, рабської праці під час Другої Світової.

⚪Враження доволі гнітючі - бо розквітлий колись на крові бізнес досі почувається здебільшого непогано; всі ми чули ці назви: Фольксваген, розпушувач Dr. Oetker, батарейки Varta (чи навіть ті самі танки Leopard).

⚪ Тут взагалі більш ніж досить тяжкого, але найбільш бридким і огидним видався розділ про те, як десятиліттями компанії та нащадки власників всіма правдами та неправдами (більше - останніми) відбріхувалися від відповідальності, не визнаючи "ні юридичних, ні моральних зобов'язань" [sic] перед людьми, що були змушені працювати на підприємствах в жахливих умовах.

⚪Це хороша документалістика, раджу взагалі - бо тема із категорії "боже, чому про це не говорять більше" - і особливо любителям історичного нонфіку. Але емоційно може підгрузити, тож зважайте на свій рівень чутливості.

📻 Аудіокнижку (слухала в додатку "Лібраріус") теж рекомендую - начитка непогана, диктор не бісив. Сприймалося як цікавий, високоякісний подкаст - саме це я собі і підшукувала для дороги. І, оскільки нонфік мені добре заходить на слух, в майбутньому точно хочу час від часу брати собі ще щось подібне у аудіо форматі.

що ви бачите перед собою? це скарб 🥹

неймовірна one more chapter згадала, що я колись задивлялася на "Lady Macbeth" та подарувала мені цю книжку (і ще прикольчики!) - і боже, яка ж я щаслива і розчулена 🥰

don't blame me якщо я покину всі читацькі плани заради неї

а ще показую мій улов з книгарні є на міцкевича❤️

*радісний писк ультразвуком*

їхатиму додому з додатковою торбою книжок, але щаслива 🤭

#книжковіпокупки

історично так склалися обставини, що у власниці цього каналу 31 серпня день народження [ура, 25, офіційно можу жартувати про quarter life crisis 👍] - тож я здійснила давню забаганку та потрапила до Львова 😊

а як вже я тут - то просто не могла проігнорувати "Книгарню Артефактів" - якщо ви про неї чули, то, швидше за все (як і я) дізналися з вірусних постів у тві про список правил і позиціонування як книгарні, комфортної для інтровертів.

✨ і, знаєте, як самопроголошеній інтровертці, мені було комфортно, враження чудові єдиний нюанс - я трохи загубилася дорогою, але інакше я була б не я.

✨ тут віуторіансько-еклектична атмосфера, дві зали, і в них дуже багато всякого добра - книжок, канцелярії, закладинок, значків, сувенірів (особливо для поттероманів), пазлів, манги, чого завгодно.

🌟 я хотіла подивитися англомовні книги, і вибір непоганий (класика, детективи, багато YA та ромкомів, потроху ще іншого), ціни такі ну середні. собі вихопила Вулф, Толкіна, і вирішила спобувати дарк-академію від Бардуґо, бо осінь вже на носі.

✨ загалом, в книгарні приємно прохолодно після спеки надворі, тихенько грає фонова музика. власниця, Еліс - дуже привітна жінка. а ще мені показали котика Шерлока - він в книгарні перший день, тож ховався у підсобці 😊(вибачте, фото нема)

якби я колись вирішила відкрити книгарню, результат був би, мабуть, схожий. тільки з кавою.

від щирого серця рекомендую за нагоди завітати 🫶
#книжковіпокупки

Міні-відгук про "Сімейні узи", збірку короткої прози як завжди неперевершеної Кларісе Ліспектор 💕
#прочитане #fiction

🌙 Нещодавно я прочитала її ж "Час зірки", і, якщо чесно, дозволити собі прочитати дві книжки Ліспектор за місяць відчувається майже немислимою розкішшю (бо так вони швидше закінчаться), але душа просила більше творчості Кларісе. А я слабка

🌛 Фішка письма Ліспектор у тому, як вона відчуває світ і змушує переживати це з нею - за це і обожнюю. Оповідання доволі різні - про істини життя та зсуви світосприйняття, про динаміки людських взаємин та буття людиною загалом та жінкою зокрема.

🌜 Особливо хочу виділити "Кохання" (чомусь дуже перегукується мені із "Пристрасть, згідно з Г. Х"), "Наслідування троянди", "Коштовність", "З Днем народження", "Сімейні узи", які дали назву збірці (ох, які ж вони щемкі). Ще "Злочин учителя математики", але він дуже похитнув мою емоційну рівновагу - обережно, якщо ви чутливі до долі тварин.

Що ж до неї самої, вона була незначущою часткою чорного, м’якого коріння світу. І вона заходилася жваво відгодовувати життя. Так було добре. Таким вона захотіла і вибрала його.

#womenintranslationmonth

ВСЛ дуже потішили моє серденько:

✨по-перше, таким довгоочікуваним додруком Ішіґуро, якого я все шукала собі на #12bookschallenge (так-так, наступного місяця в рамках челенджу читатиму саме його)

✨і, по-друге, безкоштовною доставкою до відділення на все 🫶
[до речі, ця акція ще триватиме до 31.08, треба бути зареєстрованим учасником спільноти 👀]

#книжковіпокупки

📘"Гамнет", Меґґі О'Фаррелл
#прочитане #fiction

🌟3/5

🖋Історичний роман, що переосмислює родинне життя одного британського драматурга, такого собі Вільяма Шекспіра (може чули, може ні). Це оповідь про дисфункціональні сім'ї, стосунки, розлуку і переживання втрати, перенесена у сетинг тюдорівської Англії. І я все очікувала, коли ця книга мене чимось вразить, а цього так і не сталося (хоча поганою я її назвати теж не можу).

🌜Проблема у тому, що мої очікування до "Гамнета" не співпали з дійсністю. Я налаштовувалася на реалістичну драму та психологічність, а тут виявилося дуже багато провидіння та якоїсь незрозумілої містики. О'Фаррелл користується створює власну інтерпретацію Агнес (чи Енн), дружини Шекспіра - жінки, про яку не відомо майже нічого - як такої собі witchy woman у конекті зі всесвітом, і це більше стереотип нью-ейдж вікканки-травниці, ніж людина (також, рухати сюжет її видіннями та магічними відчуттями здалося мені дещо лінивим).

🎻 Інший нюанс у тому, що зміст книги повністю переказано в анотації. І смерть Гамнета, здавалося б, варто чекати на початку - чомусь я думала, що це буде зав'язкою історії - але ні, до цієї події нас підводять ~250 сторінок (у книзі їх всього 350). Загалом, хід подій тут визначено наперед, інтриги немає - якщо не вважати, пробачте мені таку черствість, "та коли вже хлопець помре" інтригою. Інтерес можуть складати лише динаміки взаємин між членами родини Шекспірів. Та й те, мені не вистачало мотивацій, не вистачило кульмінації, не вистачило обіцяної історії кохання. Не вистачило пояснення, що там було з тими тюками вовни.

💃 З моментів, які сподобалися, хочу виділити розділ про майже навколосвітні мандри однієї маленької чумної блохи - це було оригінально, та й видно глибину історичного рісьорчу; а також рішення називати самого Вільяма як завгодно, тільки не на ім'я (наречений, вчитель, чоловік тощо), аби відійти від фіксації саме на цій постаті і дати голос його оточенню.

🖋Ну й проза доволі гарна - лірична, образна. Читається дуже легко, взагалі книжка compulsively readable, терапевтичними дозами по 70-90 сторінок чудово заходила мені перед сном для релаксу.

🕊 Але, попри всю красу стилю О'Фаррелл, попри весь трагізм ситуацій, "Гамнет" не збурює майже ніяких відчуттів, не викликає емоцій; драма, що розгортається на сторінках, проходить повз мене. А я все ж хотіла щось відчути, окрім легкого роздратування на Вільяма сина рукавичника.

✍Відчула/не відчула - це вкрай суб'єктивна штука; цілком бачу, як і чим ця книга може зачарувати іншого читача, тож абсолютно не відмовляю когось її читати. Я і сама не проти дати О'Фаррелл другий шанс із "Шлюбним портретом", бо сподобався стиль. Для мене "Гамнет" все ж вийшов прохідним, але час за ним я провела доволі непогано. Це було як увімкнути візуально розкішний серіал, аби він грав собі десь фоном для настрою - і таке буває потрібно.

📚 "Час зірки", Кларісе Ліспектор
#прочитане #fiction

🌟4.5/5

Я запитую: невже вся історія, написана в цьому світі — це історія нещасть?

Останній роман Ліспектор оповідає про письменника - Родріґо С. М. - який, в свою чергу, оповідає про Макабею, просту і бідну дівчину з північного сходу, яка злиденно живе, не усвідомлюючи свого існування.

Присягаюсь, я нічого не можу для неї зробити. Запевняю вас, що якби я міг, то все змінив би на краще. Я чудово усвідомлюю, що розповідати про некрасиву друкарку — це гірше, ніж непристойність.

✍Ох, яке задоволення я отримала від цієї книжки, як же гарно це написано - це щось, що радше переживається та відчувається, аніж осмислюється. Твір цей, звісно, і філософський - про життя і його плинність, смерть та майбутнє - але і дещо грайливо-іронічний за рахунок засобу обрамлення.

📓 Ліспектор тут пише про письменництво, про взаємозв'язок між автором та створеною (?) ним героїнею, перед якою він безпорадний і всевладний, до якої одночасно зверхній і співчутливий. Він розповідає про дівчину - але, крізь неї, і про себе, свій літературний процес та муки творчості.

Я пишу, бо мені нема чого робити в цьому світі: я зайвий і мені немає місця на землі людей. Я пишу, бо я в розпачі та втомився, але не витерпів би рутини свого існування, якби не щоразу нові труднощі, які і є творчістю, у ній мені б хотілося символічно вмирати щодня.

📖 "Час зірки" - невеличкий за обсягом роман, майже новела; дещо більш "сюжетний", у порівнянні з "Пристрасть, згідно з Г. Х.". Тому він видається хорошим варіантом промацати, чи Ліспектор - "ваша" авторка; бо вона своєрідна та чудернацька [це комплімент], і дійсно до смаку буде не кожному.

Я говорю так довго, тому що боюсь, пообіцявши забагато, дати мало й найпростіше. Адже ця історія — майже ніщо.

🖼 Мені все ж "Пристрасть..." дещо більше припала до душі - саме невпинними потоками свідомості, і ось цією подібністю радше на космічний інсайт чи сакральний досвід, аніж художній твір у стандартному розумінні. В будь-якому разі, Кларісе Ліспектор тепер точно у моєму списку авторок, з чиїм доробком хочеться ознайомитися повністю❤️

Ця дівчина — правда, про яку я волів би не знати. Не уявляю, хто в цьому винен, але хтось має за це відповісти)

а добірка цитат із книги буде у коментарях до цього допису 🫶

#womenintranslationmonth

📚 "Час зірки", Кларісе Ліспектор / "Під скляним ковпаком", Сильвія Плат / "Моя темна Ванесса", Кейт Елізабет Рассел