Те що ми переносимо вогонь війни на територію противника - це стратегічно вірне рішення. Але те, що ми і там переходимо до старої доброї війни в три солдата на СП-ці, що призводить лишедо відступу - це вже ходіння по граблях.
В сучасній війні проблема доставки солдат на позиції має стратегічне значення. Там де командири можуть це нормально організувати, забезпечити солдата достатньої кількості б/к і їжі, там росіянам мало що світить. Але коли на підвозі ми втрачаємо 3 з 5 солдат, от там ти не навоюєш.
Через тотальну перевагу противника в БПЛА як на оптоволокні так і без них. Пепед нашими командирами стає першочергова задача - захист шляхів сполучення. І ми можемо скільки завгодно сміятись над сітковими тенелями в росіян, але воно працює. Спитайте в будь якого командира з Курського напрямку скільки людей і техніки ми втратили на підвозі.
Тож захист шляхів сполучення є стретегічним завданням наших старших командирів. Я не кажу: "Організовуйте иендери по пошиттю сіток від дронів, "за особистим сприянням Офісу Президента". Я кажу почніть раціонально використовувати той ресурс, що є. Почніть в школах вчити збирати дрони, плести сітки і накладати турнікети. Перебудовуйте країну на один великий військовий завод, адже тільки так ми зможемо встояти.
Волонтери не можуть підмінити собою державу. Потрібне розуміння, як терміново виправити ситуацію зараз і яка війна нас буде чекати в 2026му. Технології розвиваються, разом із ними змінюється і картина війни, і той хто зрозуміє, яка війна нас чекає у 2026му, хто зможе адаптуватись і зберегти людей в того з'явиться шанс на перемогу.
І до речі, судячи з карт на Білгородщині нас не чекає нічого окрім втрати особового складу.