ЛонгрідПроцесуальна еквілібристика або угода за будь-яку ціну.
В лютому 2024 року Сергію Пашинському та Сергію Тищенку у межах одного кримінального провадження інкримінувалася фактично однакова роль
співорганізаторів заволодіння арештованими нафтопродуктами.
За версією сторони обвинувачення, Пашинський і Тищенко
спільно організували діяльність злочинної організації та реалізацію механізму заволодіння майном.
Саме тому дії обох осіб були кваліфіковані, зокрема, за ч. 1 ст. 255 та
ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України.
ч. 3 ст. 27 КК України у такій формулі кваліфікації прямо визначала їхню роль як
організаторів кримінального правопорушення.Саме за такої правової конструкції у вересні 2025 року було затверджено угоду із Сергієм Тищенком.
При цьому його статус організатора змінений не був: ВАКС визнав Тищенка винуватим за ч. 1 ст. 255 та ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України.
Але вже в вересні 2026 року зовсім інша процесуальна конструкція була застосована до самого Пашинського.
Первісно йому, як і Тищенку, інкримінувалося організація заволодіння майном - ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, поряд із ч. 1 ст. 255 КК України.
Проте до укладення угоди цю частину обвинувачення було змінено:
замість організації заволодіння за ч. 5 ст. 191 КК України Пашинському інкриміновано ч. 2 ст. 364 КК України -
зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, при збереженні ч. 1 ст. 255 КК України.
До речі ось вирок, яким затверджено угоду з іншим фігурантом у цьому провадженні Аркадієм Кірманом -
https://reyestr.court.gov.ua/Review/132966967.
У ньому роль Пашинського описана саме як
організатора заволодіння чужим майном (він тут значиться як Особа_1, Тищенко це Особа_7).
Для прикладу:
З 06.03.2014 по 30.09.2014 ОСОБА_1 та ОСОБА_7 з метою вчинення особливо тяжкого злочину - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем - створили злочинну організацією, до якої увійшли ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6, а також інші невстановлені на даний час особи, керували нею та брали участь у ній.Тищенко уклав угоду, залишаючись організатором корупційного злочину, а вже у вересні цього року ВАКС затвердив з другої спроби скандальну угоду з Пашинським вже за кваліфікацією, відповідно до якої він не був організатором корупційного злочину: ч. 2 ст. 364 КК України не була поєднана з ч. 3 ст. 27 КК України.
Якби щодо Пашинського залишилася первісна кваліфікація за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, для укладення з ним угоди як з організатором корупційного злочину закон вимагав би викриття ним іншого організатора такого злочину.
Після заміни цієї кваліфікації на ч. 2 ст. 364 КК України така спеціальна вимога до нього як до організатора вже не застосовувалася.
Для укладення угоди залишалася загальна для корупційних кримінальних правопорушень умова п. 2 ч. 4 ст. 469 КПК України - викриття іншої особи у вчиненні корупційного кримінального правопорушення та підтвердження відповідної інформації доказами.
Таким чином, перекваліфікація дій Пашинського мала для нього безпосереднє сприятливе процесуальне значення: із формули його обвинувачення було усунуто юридичну ознаку організатора корупційного злочину, а разом із нею - і спеціальну вимогу ч. 4 ст. 469 КПК України про обов’язкове викриття саме іншого організатора.
У цій справі, станом на момент затвердження угоди, просто не залишалось організаторів, тому для того щоб її укласти і затвердити треба було змінити кваліфікацію дій Пашинського, бо в іншиму випадку він не мав кого викривати і угода була би неможлива. На сьогодні у справі залишились три фігуранти-виконавці: Гаврилов, Горбунов і Бойчук.
Такі от процесуальні хитрощі використовує Клименко з метою за будь-яку ціну укладати угоди з сумнівними фігурантами та систематично поповнювати фонд Стерненка.
