Наведу простий приклад. Багато людей під час нападів агресії відчували бажання когось убити. Або «вийти у вікно» в моменти відчаю. При цьому мало хто переходить до реальних дій. Тобто поки ми розуміємо, що це просто бажання, викликане складною ситуацією, з нами все ок. Нас не потрібно спалювати за це на вогнищі, ненавидіти, саджати превентивно до в'язниці або лікувати в психлікарні.
⛔️ Але якщо бажання вбити когось або себе стає нав'язливим, і ми розуміємо, що можемо перейти до реальних дій, і нас це лякає - ми звертаємось (сподіваюсь!) до фахівця по допомогу, щоб не зашкодити собі чи іншим.
Так і з педофілами. До педофілії відносять дорослих, які справляються зі своїми бажаннями і фантазіями, і впевнені, що не перейдуть до реальних дій. Якщо ж ці бажання стають нав'язливими і лякаючими - це педофільний розлад, при якому людина потребує допомоги і лікування, щоб навчитися контролювати свої пориви.
🚷 Так, є третя група людей - ті, хто вбиває, ґвалтує без роздумів. І вони зобов'язані відповідати за злочин за законом, незалежно від того, вроджене це в них чи набуте.
Першим двом групам можна допомогти. І завдання МКХ-11, DSM-5 якраз у профілактиці цих злочинів. Зробити все, щоб людина могла звернутися по допомогу й отримати її.
Більшість людей із педофілічним розладом не мають коштів на терапію. Це перше. Друге - вони бояться. Їх настільки всі ненавидять, засуджують і готові чинити самосуд превентивно, що вони вважають за краще мовчати про свою проблему.
Більше того: у багатьох країнах психіатр або психолог зобов'язані повідомити в поліцію про педофіла, навіть якщо він не вчинив злочину. І виходить замкнуте коло.
Що ми можемо зробити в цій галузі для профілактики насильства над дітьми?
1️⃣ Почати говорити про педофілію - грамотно, спокійно, без паніки та істерики.
2️⃣ Проводити дослідження, створювати програми допомоги, навчати фахівців.
3️⃣ Навчати дітей правилам безпеки, умінню говорити «ні», тілесній недоторканності, хорошим і поганим дотикам.
4️⃣ Вимагати від влади та правоохоронних органів розслідувань усіх злочинів і надання їм публічності.
Щодо останнього пункту. Одна дівчина написала мені в директ, що народ розлючений, бо злочинців найчастіше відпускають. Надії на судову і правоохоронну системи немає. І тому люди наважуються на самосуд, вивалюючи свою ненависть у соцмережах. І не можна їх за це засуджувати.
Добре. І чого вони цим доб'ються? Якого результату? Я вважаю, що потрібно свою енергію спрямовувати якраз на ті органи, які відповідають за розкриття злочинів і покарання винних. Вимагати від них дотримання закону і гласності. Це дасть результат. А гнівні коментарі та пости в соцмережах на адресу абстрактних педофілів і ВООЗ - ні.
І тоді ми зможемо бути впевненими, що будь-яка людина, яка скоїла злочин, буде покарана за законом.
⛔️ Але якщо бажання вбити когось або себе стає нав'язливим, і ми розуміємо, що можемо перейти до реальних дій, і нас це лякає - ми звертаємось (сподіваюсь!) до фахівця по допомогу, щоб не зашкодити собі чи іншим.
Так і з педофілами. До педофілії відносять дорослих, які справляються зі своїми бажаннями і фантазіями, і впевнені, що не перейдуть до реальних дій. Якщо ж ці бажання стають нав'язливими і лякаючими - це педофільний розлад, при якому людина потребує допомоги і лікування, щоб навчитися контролювати свої пориви.
🚷 Так, є третя група людей - ті, хто вбиває, ґвалтує без роздумів. І вони зобов'язані відповідати за злочин за законом, незалежно від того, вроджене це в них чи набуте.
Першим двом групам можна допомогти. І завдання МКХ-11, DSM-5 якраз у профілактиці цих злочинів. Зробити все, щоб людина могла звернутися по допомогу й отримати її.
Більшість людей із педофілічним розладом не мають коштів на терапію. Це перше. Друге - вони бояться. Їх настільки всі ненавидять, засуджують і готові чинити самосуд превентивно, що вони вважають за краще мовчати про свою проблему.
Більше того: у багатьох країнах психіатр або психолог зобов'язані повідомити в поліцію про педофіла, навіть якщо він не вчинив злочину. І виходить замкнуте коло.
Що ми можемо зробити в цій галузі для профілактики насильства над дітьми?
1️⃣ Почати говорити про педофілію - грамотно, спокійно, без паніки та істерики.
2️⃣ Проводити дослідження, створювати програми допомоги, навчати фахівців.
3️⃣ Навчати дітей правилам безпеки, умінню говорити «ні», тілесній недоторканності, хорошим і поганим дотикам.
4️⃣ Вимагати від влади та правоохоронних органів розслідувань усіх злочинів і надання їм публічності.
Щодо останнього пункту. Одна дівчина написала мені в директ, що народ розлючений, бо злочинців найчастіше відпускають. Надії на судову і правоохоронну системи немає. І тому люди наважуються на самосуд, вивалюючи свою ненависть у соцмережах. І не можна їх за це засуджувати.
Добре. І чого вони цим доб'ються? Якого результату? Я вважаю, що потрібно свою енергію спрямовувати якраз на ті органи, які відповідають за розкриття злочинів і покарання винних. Вимагати від них дотримання закону і гласності. Це дасть результат. А гнівні коментарі та пости в соцмережах на адресу абстрактних педофілів і ВООЗ - ні.
І тоді ми зможемо бути впевненими, що будь-яка людина, яка скоїла злочин, буде покарана за законом.