😢 Цього дня
29 вересня 1941 року в Бабиному Яру (Київ) розпочалися масові розстріли євреїв, що стало однією із найтрагічніших сторінок Голокосту в Україні.
Після відступу радянських військ із Києва у ніч на 19 вересня 1941 року місто залишилося на поталу окупаційним військам. Нацистський режим одразу почав упроваджувати так званий «новий порядок» у Києві, спрямований на жорстке упокорення населення та перетворення столиці України на форпост нацистів на окупованих українських теренах. Частиною цієї політики стало і планомірне винищення євреїв, яке розпочалося вже за 10 днів після захоплення міста.
28 вересня окупаційна адміністрація розпорядилася усім євреям Києва зібратися наступного дня о 8 ранку із документами, цінностями та речами на Лук'янівській площі. За невиконання цього наказу передбачався розстріл. Звідти людей, які ще не знали, що на них очікує, під озброєним конвоєм вели вул. Мельникова (сучасна вул. Юрія Іллєнка) до Бабиного Яру. Перед розстрілами у людей вилучали усі речі та одяг, після чого їх зганяли на схили яру.
Роздягнених євреїв того дня розстрілювали кулеметники зондеркоманди 4а з айнзатцгрупи «С» — нацистські військові, спеціально навчені для масових каральних акцій ще напередодні німецько-радянської війни, а також охоронна поліція. 29 вересня до 18 години окупанти розстріляли близько 22 тисячі євреїв. Масові вбивства в Бабиному Яру не припинялися і наступного дня. Загалом за дві доби — 29‒30 вересня 1941 року — нацисти знищили 33 771 людину.
Страти у Бабиному Яру тривали упродовж усього періоду нацистської окупації Києва — аж до листопада 1943 року, коли радянські війська звільнили місто від загарбників.
Окрім євреїв, жертвами розстрілів у Бабиному Яру стали військовополонені, в'язні Сирецького концтабору, українські націоналісти, радянські підпільники, роми та пацієнти київської психіатричної лікарні. Точна кількість загиблих невідома: за різними оцінками, загалом було вбито від 70 до 120 тисяч осіб, із яких від 50 до 70 тисяч становили євреї.
За радянських часів трагедія Бабиного Яру мала специфічне трактування: її подавали як місце розстрілів «мирних радянських громадян», без наголосу на жертвах єврейського народу. Спроби киян віддати шану вбитим євреям жорстко припиняли міліція та КДБ. Можливість вільно й усебічно досліджувати та вшановувати пам'ять загиблих з'явилася лише після проголошення незалежності України.
📷
На фото — карта маршруту, яким вели євреїв до місця розстрілу 29 вересня 1941 року. Її уклали слідчі КДБ УРСР у 1980 році на основі свідчень Гені Баташової. Документ, можливо, містить неточності. Джерело: Галузевий державний архів СБУ.
©
Підготував науковий співробітник НМІУ Орест Костів.Шепіт 🏛 Століть