Гуде, гуде залізний рій,
Летить за ордою вражою,
Де нишком злодій ліз чужий
З душею трухлявого гною.
Ховавсь у хаті без вікна,
У темній ямі під хрестами,
Та грім небесний не мина —
Жене його вогнем та скидами.
У лісі трупом свинячим
Прикрився він, мов падло зле,
Та жало грізне, не пробачить,
Його в могилу прожене.
За край святий, за рідну хату,
За вільний степ, за тихий дзвін —
Несеться дрон крилатий-зятий,
Щоб зник навік ворожий тлін.
з невідомої поетичної спадщини
Т.Г. Шевченка