Скрижаль: Історичний HUB

🌻 Сьогодні, 15-го лютого, минає 36-та річниця виведення совєцьких військ з Афганістану.

Війна в цій країні, розв'язана комуністичною московією, тривала довгих 9 років.

Близько 160 тисяч українців змушені були взяти участь у цій війні, а близько трьох тисяч з них, - загинули за інтереси московитів. А скільки залишилися каліками - важко встановити.

11 років тому, московія розвʼязала криваву війну проти незалежної і суверенної України. Вбила тисячі людей, змусила тікати зі своїх домівок українців. Вони і зараз вбивають не тільки свій народ на чужий землі, а й мобілізовують і примушують підписувати контракти наших громадян на окупованих територіях. У 2022 громадян України масово мобілізовували після понесених втрат. Наразі достеменно відомо, що зараз не цураються видавати повістки навіть молодим хлопцям 17-18 років. Ці дані від людей, які змогли виїхати з окупації, але не всім це вдається. Чи бачимо ми особливий супротив чи скарги на «протиправну мобілізацію»? Звісно ні, адже в них розмова коротка.

📌 На фото колона совєцької бронетехніки мостом перетинає ріку Пяндж, що розділяє Афганістан і Таджикистан, під час виводу військ з Афганістану в лютому 1989-го року.

🌾Підписатися🌾

🌻 Повідомлення «Радянська влада далі тероризує кубанців»

«Новий шлях», Едмонтон, ч. 7,

14 лютого 1933 рік

🌾Підписатися🌾

🌻 85 роки тому, 11 лютого 1940 року, після понад тригодинної артилерійської роботи більшовицькі війська пішли на прорив лінії Маннергейма.

За добу було випущено більше трьох тисяч снарядів, це був найпотужніший артилерійський обстріл з часів Першої Світової війни.

На озерах Хатьялахі і Муола вперед пішло 16 дивізій за підтримки танків, але навіть при такому потужному наступі прорвати фінську лінію оборони одразу не вдалось.

Червоні окупанти змогли це зробити лише через п'ять днів. Так про прорив лінії Маннергейма писав совєцький маршал артилерії Ніколай Воронов:

«15-го лютого ураган наших бомб і снарядів обрушився на село Сума. Я перебував на передовому спостережному посту. Після того як артилерія перенесла вогонь на необхідну глибину, танки і піхота одночасно пішли в атаку. На цей раз противник не витримав натиску. Йому загрожувало оточення з флангів, і він почав відступати. Опорний пункт упав на моїх очах. Ніхто в Москві не вірив, що наші війська захопили Суму. Я телефоном доповів народному комісару про хід битви, проте він тричі перепитав мене, чи правда, що опорний пункт був узятий. Нарешті його роздратований тон став доброзичливим і ласкавим».

📌 На фото протипіхотні і протитанкові загородження лінії Маннергейма взимку 1940 року. Вигляд на лінію Маннергейма з літака - розвідника.

🌾Підписатися🌾

🌻 10 років тому, 10 лютого 2015 року ОЗСП НГУ «Азов» за участі підрозділу МВС «Східний корус» розпочали в секторі «М» наступальну операцію відому як Павлопіль - Широкинська.

Того дня був звільнений ряд населених пунктів, серед яких Павлопіль, Лебединське, Сопине, Бердянське, зайнято панівну висоту над Широкиним і почався рух в Новоазовському напрямку. Також точились бої за Саханку.

Результатом наступальних дій 10 лютого 2015 року стало зміщення лінії фронту від Маріуполя більш, ніж на 15 кілометрів, що зробило його недосяжним для основних видів ворожої артилерії.

🫡 На фото азовці в Широкиному під час наступальної операції в лютому 2015-го року.

Підписатися🌾

🌻 Кривавий лютий 1918 року

Минуло 107 років, як 07 лютого 1918 року Київ палав у вогні жорстоких вуличних боїв. Вже третій день більшовицькі війська під командуванням Муравйова нещадно обстрілювали місто. Артилерія не припиняла вогню, панцерний потяг Полупанова безжально нищив центральні райони.

Українські захисники, попри катастрофічну перевагу ворога, продовжували боротьбу, тримаючи оборону по лінії Хрещатик – Бібіковський бульвар (нині бульвар Тараса Шевченка) – Брест-Литовське шосе.
Та сили були нерівні. Ввечері українські війська почали відступ. По Брест-Литовському шосе покидала Київ і Центральна Рада, яку під охороною Січових Стрільців вивезли до Житомира.

Тим часом у місті розпочався справжній терор. Більшовицькі загони увірвалися до Києво-Печерської лаври, схопили митрополита Володимира, катували його, а потім, вивівши за стіни Лаври, розстріляли. Його тіло знайшли знівеченим – усе було вкрито вогнепальними та колотими ранами.

Київ охопила хвиля пограбувань і звірств. Вулицями текла кров. Червоноармійці вбивали людей просто на місці, нищили культурні та історичні пам’ятки. Грабунки, насильство, розстріли – такого жаху місто не знало з часів монголо-татарської навали. Саме так описували події кияни у своїх спогадах, яким вдалося пережити це.

Особливо показовою стала розправа над будинком, де мешкав Михайло Грушевський. Його більшовики демонстративно розстріляли з гармати, залишаючи чіткий сигнал – ніякої пощади українській інтелігенції та державності.

Це був лише початок. Київ побачив «визволителів» від імені радянської влади, яка фактично досі знищує все українське, й боротьба триває.

📌На першому фото загін більшовиків, який брав участь у лютневих боях за Київ. Фото з Центрального документального архіву України ім. Пшеничного.

📌На другому фото група більшовиків в Києві під час першої окупації на початку 1918-го року.

📌На третьому фото будинок, в якому проживав Михайло Грушевський, показово розстріляний більшовиками із гармати. Зараз це вулиця Паньківська 9, в Голосіївському районі.

🌾Підписатися🌾

🌻Білгород (Україна), 1918 рік. Сторінка з Київського журналу «Око».

Білгород 1918 року був у складі Української Держави, і мав належати до Донеччини з центром у місті Слов'янськ.

За законом "Про адміністративно-територіальний поділ України" від 6 березня 1918 року Білгородський повіт мав увійти до земель Донеччини та Харкова (однак, адміністративна реформа так і не відбулась). Регіональні органи влади та управління зосереджувались у Харкові.

Анексований росією 7 лютого 1919 року.

🌾Підписатися🌾

🌻 Захопивши 5 лютого 1919-го Київ, більшовики відчули себе переможцями і володарями України.

Совок визначив, що головна суспільна проблема полягає у правильному розподілі накопиченого та виробленого, яке зʼявилося і, відповідно, буде зʼявлятися напевно само по собі.

В практичному сенсі у 1919-му все зводилося переважно до поділу забраного майна у «буржуазії», яка, власне, й організовувала виробництво.

Більшовики забирали у людей навіть білизну.

Підписатися 🌾

🌻 3 лютого 2009 року закінчився процес «Румунія проти України» у Міжнародному суді в Гаазі.

Суд визнав Зміїний островом, а не скелею, однак переважну частину спірної території віддав Румунії.

Процес «Румунія проти України» — судовий процес, що розглядався у Міжнародному суді ООН з 2004 по 2009 рік, який виник в результаті територіальної суперечки між Румунією та Україною.

16 вересня 2004 року Румунія внесла позов проти України, що стосується делімітації морських кордонів виключної економічної зони і розділу континентального шельфу в Чорному морі в районі острова Зміїний.

3 лютого 2009 року суд оголосив рішення, яке встановлює морські кордони між державами і визначає виключні економічні зони Румунії та України. При цьому обидві сторони висловили задоволення.

На фото - рішення суду.

Знали про цей спір?

🌾Підписатися🌾

🌻 У Львові, 31 січня 1949 року, чекісти викрили керівника головного штабу УПА, близького соратника Романа Шухевича і генератора ідей, які той втілював у життя, полковника УПА Олексу Гасина на псевда «Лицар», «Чорнота», «Тур», «Дор».

Полковник потрапив у пастку, коли мав намір відвідати сина. За однією з версій, Олекса Гасин загинув у вагоні трамваю, в який застрибнув біля Головної пошти, рятуючись від переслідування. Щоб не потрапити в руки совковому режиму він вистрелив собі у голову.

Про смерть блискучого конспіратора Олекси Гасина, повідомляли і до того, але він щоразу спростовував чутки. Дружину полковника відправили у Сибір, де вона 10 років страждала. Вона не підписала прохання про помилування і після смерті Сталіна.

Нині достеменно не відомо, що комуністи зробили з тілом Олекси Гасина. На запити дослідників Львівське обласне управління СБУ відповіло, що місце поховання встановити не можливо.

🌾Підписатися🌾

🌻 Ще світлини Донецька з 1942-43 років

🌾Підписатися 🌾

🌻 Світлини з німецьких та італійських архівів. Донецьк (Сталіно), 1942 рік, під час окупації.

🌾Підписатися 🌾