Деякий час тому коротко промайнула інформація про паломництво українських воїнів та ветеранів на святу гору Афон.
Погодьтеся, не кожен день таке читаєш.
Звісно, мені хотілося подробиць.
А саме: історії цих хлопців, чому вони зголосилися поїхати, як все пройшло, які зміни (не)відбулися потім.
Чомусь я була впевнена (спойлер: я не помилилася), що не всі паломники є такими класичними вірянами, значить їхній шлях особливо цікавий.
Тож наша Леся Федів поспілкувалася з усіма учасниками процесу. Результатом чого став цей текст.
Вчора, коли я його редагувала, багато разів тепло всміхалася.
Зараз так рідко буває.
Посміхніться добром і ви.

П.с. Особливо мене зачепила історія двох Романів. На фото - один із її героїв з афонським ігуменом.
А також наш воїн з місцевим котиком).


https://lb.ua/society/2025/01/25/656925_pidnyatisya_svyatu_goru_shchob.html