⠀𝅭ㅤ𝅭ㅤ⎯⎯    ☁️ замкнутий ?¿

ненавиджу твій голос в поєднанні з моїм іменем.
коли себе відчую врешті-решт від тебе звільненим?
коли ти прибереш від мене свої бліді кисті?
відкриті двері, ось ключі, піди нарешті звідси.

розбиті вікна, як і я, чекають в мертвій тиші,
коли свист вітру зникне, бо порізи лише глибші.
лампа тремтячим світлом огортає мої плечі,
шепоче щось незв'язне, забирає мої речі.

це твої нігті скреготять, здираючи шпалери?
хвилі вже б'ються об поріг, на них пливуть галéри¹.
вітрила рвуться, зачіпають скалки на одвірку.
рушницями показують твою тверду опіку.

на стелі чорні діри, що від пострілів лишились,
у них бездушні очі, що на мене розізлились.
вони не дають спати, свердлять поглядом легені,
нашіптують, що саме тут, бо символи геєни².

під нігтями застигла кров, мабуть, це після бійки,
бо незнайомець в дзеркалі понизив мої мірки.
сказав, що я гублюся у собі, у їй, у всьому.
я попросив мовчати, щоби не казав нікому.

𝟮𝟵𝟬𝟳𝟮𝟰 — 𝘀𝘁𝗲𝗳𝗳𝗶