«Сьогодні вже п'ятдесят сім днів відтоді, як цей безбожний емір прийшов та взяв нас в облогу, і щодня-щоночі, усіма своїми машинами та військом, не перестає нападати на нас. Однак, милістю всевидця Христа, Господа нашого, він досі з ганьбою відступає від мурів. І нині не бійтеся, що стіни від ударів завалилися, бо, нерушимою лишається наша свята віра. Усю свою надію ми поклали на непереможну славу Божу, вони ж — на колісниці, коней та свою орду. Ми уповаємо на ім'я Христове і святих наших царів — Костянтина, Юстиніана та Василія, які разом із Панагією безперестанно молять Бога за Поліс...»

«Не дай Бог мені жити, як імператор без імперії. Коли моє місто впаде, я впаду разом з ним...»

«...Здати місто виходить за рамки моїх повноважень чи повноважень будь-кого іншого, хто в ньому живе, тому що всі ми, сини Тисячолітнього Риму, помремо з власної волі, не намагаючись врятувати свої життя. AVE ROMÆ!»