Понад два століття тому католицький філософ, літератор, політик і дипломат, представник фундаментального консерватизму Жозеф де Местр (1753-1821 рр.) написав одну цікаву працю - «Міркування про Францію» («Considérations sur la France», 1796).

Ключові моменти, на яких він загострив увагу, є актуальними й до сьогодні.

Під час революційних подій у Франції владні структури заполонили «маленькі» люди. І одразу почали роз'їдати колись велику Імперію.

Роз'їдали не тому, що мали на меті розвалити Францію, а тому, що їхні цілі перебували лише в рамках власних матеріальних бажань чи марнославних прагнень.

Отримана ними влада вразила їх найбільше. Вони не знали, що з нею робити, і розпоряджалися нею як зіпсовані діти. Одні виступали з трибун, впиваючись власною популярністю, інші (спритніші та хитріші) - обертали все це до своєї власної вигоди. Всі дурили всіх, вдягаючи це у високі слова. Ніхто не розумів характеру ситуації, що склалася, і трапилася катастрофа. Тому Мірабо сказав, вмираючи, що якби він вижив, то відновив би Монархію.

Люди з невідповідним рівнем мисленням й досі борються за владу, шукають марнославства, особистої вигоди, збагачення. Вони не здатні масштабно мислити. Тому великі цілі їм невідомі. А будь-яка влада без мети стає схожою на дитсадок, кинутий напризволяще вихователями…

І тоді виявиться, якщо в людини пограбували квартиру, це буде для неї великим нещастям. Але якщо грабують її країну, вона навіть не зверне на це уваги. Оскільки ця проблема знаходиться поза рівнем її мислення.

А чи є в Україні люди, які здатні мислити стратегічно?

І тут починати потрібно з себе.

У якому масштабі ми думаємо та діємо?
У масштабі себе?
Сім'ї?
Країни?

Відповідь на це питання і є показником нашого рівня мислення.