Верховний Суд

​​Заява про визнання особи недієздатною підлягає розгляду лише в порядку окремого провадження і не може бути залишена без розгляду через спір про право – КЦС ВС

На справи про визнання фізичної особи недієздатною не поширюється загальне правило про залишення заяви без розгляду в разі виникнення спору про право цивільне, оскільки визнання особи недієздатною не надає їй можливості брати участь у процесі, а її інтереси в суді буде представляти законний представник.

Наявність помічника в такої особи не свідчить про спір про право.

Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

Детальніше – https://is.gd/9GvSV2.

​​Пропонуємо ознайомитися з оглядом актуальної судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за серпень 2024 року – https://is.gd/qDzU2f.

В огляді відображено правові позиції Верховного Суду в адміністративних справах, які матимуть значення для формування єдності судової практики при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема щодо:

✅ формування податкового кредиту на підставі тимчасових митних декларацій у контексті застосування принципу «витягнутої руки» в трансфертному ціноутворенні;

✅ відсутності обов’язку в підприємства олійно-жирової галузі враховувати сировинні втрати під час визначення податкових зобов'язань;

✅ рентної плати за рубку деревини;

✅ забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями для постійного проживання;

✅ повноважень начальника військової адміністрації щодо відчуження з комунальної власності земельних ділянок в умовах воєнного стану;

✅ грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України;

✅ складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців;

✅ надання висновків комісії з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок контролюючих органів.

Заслуговують уваги й правові висновки у сфері застосування процесуального закону, зокрема щодо:

✅ умов визнання запровадження воєнного стану в Україні поважною підставою для поновлення процесуального строку;

✅ юрисдикції спорів у справах про організації процесу роботи з добудови проблемного об’єкта будівництва – багатоквартирного житлового будинку;

✅ початку перебігу строку апеляційного оскарження в разі доставлення судового рішення до електронного кабінету;

✅ зупинення провадження в разі призначення судово-економічної експертизи.

Упродовж серпня 2024 року КАС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, з якими можна ознайомитися в огляді судової практики.

​​Адвокат належить до категорії зайнятого роботою населення, і це виключає можливість надання йому статусу безробітного – ВП ВС

Адвокат, право на заняття адвокатською діяльністю якого не зупинено і не припинено, є особою, яка провадить незалежну професійну діяльність (забезпечує себе роботою самостійно), та віднесений до категорії зайнятого роботою населення. Тож це виключає можливість надання йому статусу безробітного.

На цьому наголосила Велика Палата Верховного Суду у справі за позовом міського центру зайнятості до адвоката про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю.

Детальніше – https://is.gd/LOm4Hc.

​​Відповідно до положень ч. 4 ст. 32 та ст. 34 КК України погашення попередньої судимості за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України, вказує на відсутність повторності як кваліфікуючої ознаки цього злочину – ККС ВС

За обставинами справи засуджений відбув покарання, призначене попереднім вироком за ч. 1 ст. 309 КК України, шляхом сплати штрафу та був знятий органом з питань пробації з обліку, однак протягом року вчинив нове кримінальне правопорушення, яке кваліфіковано за ч. 2 ст. 309 КК України за кваліфікуючою ознакою «ті самі дії, вчинені протягом року після засудження за цією статтею».

У касаційній скарзі прокурор просив рішення попередніх судів у частині кваліфікації дій засудженого змінити, виключити кваліфікуючу ознаку «вчинення протягом року після засудження за цією статтею» та перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 309 КК України на ч. 1 цієї статті.

ККС ВС, змінивши рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження і призначення покарання. Особа, судимість якої погашено або знято, не повинна відчувати жодних негативних наслідків попередньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у тому числі й при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості та є неприпустимим.

Кваліфікуюча ознака, передбачена ч. 2 ст. 309 КК України, – «ті самі дії, вчинені протягом року після засудження за цією статтею», уособлює собою ознаки як спеціальної повторності, пов’язаної з попереднім засудженням особи, так і спеціального рецидиву кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 32 та ст. 34 КК України погашення попередньої судимості за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України, вказує на відсутність зазначеної кваліфікуючої ознаки.

Постанова ККС ВС від 21 серпня 2024 року у справі № 127/16102/23 (провадження № 51-1225км24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/121204834.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.

​​Цього тижня інформуємо вас про перелік справ, переданих на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до ухвал про передачу, внесених до ЄДРСР з 9 по 15 вересня 2024 року.

Справи, передані на розгляд ВП ВС:

✅ Ухвалою КЦС ВС від 20 серпня 2024 року на розгляд ВП ВС передано справу для відступу від висновку ОП КГС ВС про те, що у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов’язок залишити позов без розгляду.

✅ Ухвалою КЦС ВС від 21 серпня 2024 року на розгляд ВП ВС передано справу для відступу від висновку КАС ВС та КГС ВС щодо можливості зняття арешту з майна боржника в разі повернення виконавчого документа стягувачу.

✅ Ухвалою КЦС ВС від 4 вересня 2024 року на розгляд ВП ВС передано справу для відступу від висновку КАС ВС (шляхом конкретизації) про те, що для звільнення працівника за ч. 3 ст. 38 КЗпП України (звільнення працівника за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю) достатнім є лише сам факт невиконання роботодавцем законодавства про працю.

✅ Ухвалою ККС ВС від 5 вересня 2024 року на розгляд ВП ВС передано справу для відступу від висновку ВСУ про те, що моментом закінчення злочину, передбаченого ст. 190 КК України (шахрайство), визнається момент заволодіння майном або отримання права на майно.

​​Відсутність у договорі найму (оренди) майна умови про розмір плати не свідчить про те, що такий договір є неукладеним – КЦС ВС

ЦК України не кваліфікує плату за користування майном як істотну умову договору найму (оренди) майна. Якщо в договорі найму (оренди) не визначений розмір орендної плати, він визначається з урахуванням: споживчої якості речі; інших обставин, які мають істотне значення (друге речення ч. 1 ст. 762 ЦК України). Тому навіть якщо сторони не домовилися про розмір плати в договорі найму (оренди), це не «знищує» такий договір.

Такий правовий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду у справі за позовом орендаря до орендодавця про усунення перешкод у користуванні майном.

Детальніше – https://is.gd/ZvdoO5.

​​ККС ВС залишив у силі обвинувальний вирок апеляційного суду щодо водія, який у стані алкогольного сп’яніння здійснив наїзд на блокпост, внаслідок чого загинув військовослужбовець та отримали тілесні ушкодження двоє добровольців

За матеріалами справи засуджений, грубо порушуючи вимоги підпунктів «б» і «д» п. 2.3, п. 12.3 ПДР, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, допустив зіткнення з легковим автомобілем, а після того – з бетонною огорожею стаціонарного блокпосту, за якою знаходилися один військовослужбовець та два добровольці, і, продовжуючи рух, здійснив на них наїзд. Внаслідок цієї ДТП військовослужбовець загинув на місці події, а добровольці отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Суд першої інстанції встановив, що порушення засудженим ПДР перебуває в прямому причинному зв’язку з ДТП та її наслідками, і засудив водія за ч. 3 ст. 286-1 КК України та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 6 років.

Апеляційний суд скасував цей вирок та ухвалив новий, яким призначив засудженому покарання за ч. 3 ст. 286-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 9 років.

У касаційній скарзі захисник вказав, що призначене засудженому покарання не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним про особу винного внаслідок суворості.

Підстав для пом’якшення засудженому покарання колегія суддів ККС ВС не вбачає. Призначене засудженому покарання в межах санкції ч. 3 ст. 286-1 КК України за обставин цієї справи відповідає меті, визначеній у ст. 50 КК України. Хоча правопорушення вчинене з необережності, але внаслідок ДТП загинула людина. Поряд із цим були враховані дані про особу винного, а саме його вік, відсутність судимостей, позитивна характеристика, наявність на утриманні малолітньої дочки, а також добровільне часткове відшкодування моральної шкоди. Взято до уваги і думку потерпілої, яка просила збільшити розмір додаткового покарання.

Такий висновок зробив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного суду, залишаючи без зміни вирок апеляційного суду.

Постанова ККС ВС від 20 серпня 2024 року у справі № 686/13390/22 (провадження № 51-1258км24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/121320975.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.

​​До правовідносин стосовно оренди майна АТ «Укрзалізниця» застосовується спеціальне законодавство, яке визначає правовий режим майна цього АТ – КГС ВС

Ухвалюючи рішення про утворення АТ «Укрзалізниця» шляхом реорганізації (злиття) підприємств залізничного транспорту та встановлюючи його правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов’язків зазначених підприємств, держава тим самим фактично висловила своє волевиявлення щодо переходу до товариства права власності на відповідне майно, передане державою до його статутного капіталу, у тому числі права самостійно виступати орендодавцем такого майна. Такий висновок ґрунтується на положеннях спеціального законодавства, яке визначає правовий режим майна АТ «Укрзалізниця».

На це вказав Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.

Детальніше – https://is.gd/YD3Ka5.

​​Верховний Суд залишив у силі обвинувальний вирок апеляційного суду щодо службової особи, яка шляхом підроблення документів учинила 23 епізоди сприяння незаконному переправленню чоловіків через державний кордон

За матеріалами справи службова особа шляхом підроблення документів сприяла незаконному переправленню осіб чоловічої статі у віці від 18 до 60 років через державний кордон, учинивши 23 епізоди злочинів, передбачених ч. 2 ст. 332 та ч. 1 ст. 366 КК України. Крім того, засуджений з корисливих мотивів, діючи з прямим умислом на незаконне збагачення, свідомо погодився отримати від особи обіцяну неправомірну вигоду в сумі 1000 доларів США для себе за сприяння в наданні дозволу на виїзд за кордон і внесення персональних даних останньої до інформаційної системи «Шлях», учинивши таким чином злочин, передбачений ч. 3 ст. 368-3 КК України.

Вироком місцевого суду службовій особі призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати керівні посади в громадських організаціях на строк 3 роки та штраф у розмірі 3000 НМДГ. На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції в частині застосування до засудженого положень ст. 75 КК України та призначив йому покарання у виді реального позбавлення волі.

Колегія суддів ККС ВС погодилася з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, оскільки кількість епізодів злочинної діяльності та обставини, за яких засуджений вчинив вказані злочини, свідчать про підвищену суспільну небезпеку як злочинів, так і особи обвинуваченого, особливо з огляду на запроваджений в Україні воєнний стан та необхідність забезпечення встановленого порядку перетину державного кордону України й обороноздатності держави.

Такий висновок зробив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, залишаючи в силі вирок апеляційного суду.

Постанова ККС ВС від 22 серпня 2024 року у справі №452/1336/23 (провадження № 51-6572км23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/121159034.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.

​​Колеги!

Натхненні зворотнім зв’язком ми продовжуємо відстежувати важливі правові висновки Верховного Суду, які стосуються застосування процесуального законодавства у господарському судочинстві, та прагнемо повідомити актуальну інформацію, яка принесе практичну користь.

Нагадуємо, що узагальнення правових позицій здійснюється у форматі «питання- відповідь» із застосуванням переліку за нормами ГПК України.

Тож пропонуємо ознайомитися з оновленим оглядом судової практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо окремих питань застосування положень ГПК України (за лютий 2022 року – червень 2024 року) –
https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/kgs_2024/Oglyad_KGS_GPK_02_2022_06_2024.pdf

​​Власник застрахованого автомобіля, який правомірно передав керування ним іншому водію, а сам був його пасажиром, може бути особою, якій завдано шкоди цим авто внаслідок ДТП – КЦС ВС

Особою, яка завдала шкоди та відповідальність якої застрахована, може бути і не власник (не страхувальник) транспортного засобу за умови правомірного володіння такою особою забезпеченим транспортним засобом. Власник транспортного засобу (страхувальник), який правомірно передав володіння забезпеченим транспортним засобом, а сам був його пасажиром, може бути особою, якій завдано шкоди забезпеченим транспортним засобом.

Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду у справі за позовом дружини потерпілого внаслідок ДТП до страхової компанії про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Детальніше – https://is.gd/h7nv3z.

​​Верховний Суд підтвердив протиправність встановлення на частині території островів Венеціанський і Труханів водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, оскільки такий статус має вся територія цих островів

Режим обмеженої господарської діяльності, характерний для прибережних захисних смуг, поширюється на всю територію острова, тому встановлення меж прибережної захисної смуги на невеликій частині островів суперечить ст. 88 Водного кодексу України.

Про це йдеться в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, ухваленій у справі за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради про визнання недійсним договору на закупівлю послуг з розробки проєктів землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон на території островів Венеціанський і Труханів.

Детальніше — https://is.gd/1ZveA9.

​​Цього тижня інформуємо вас про перелік справ, переданих на розгляд об’єднаних палат касаційних судів відповідно до ухвал про передачу, внесених до ЄДРСР з 2 по 8 вересня 2024 року.

Справи, передані на розгляд ОП КЦС ВС:

Ухвалою КЦС ВС від 20 серпня 2024 року на розгляд ОП КЦС ВС передано справу для відступу від висновків КЦС ВС щодо належних способів захисту прав позичальників при проведенні реструктуризації їх зобов’язань за договором про споживчий кредит, передбаченої Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті».

Справи, передані на розгляд ОП ККС ВС:

Ухвалою ККС ВС від 29 серпня 2024 року на розгляд ОП ККС ВС передано справу для відступу від висновку ККС ВС щодо застосування положення ст. 58 Конституції України та ст. 5 КК України про зворотну дію закону України про кримінальну відповідальність в часі до Закону України № 3886-IX, яким внесено зміни до ст. 51 КУпАП (дрібне викрадення чужого майна).

​​Пропонуємо до вашої уваги черговий щомісячний огляд актуальної судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду – за липень 2024 року: https://is.gd/U1XXHu.

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:

✅ у спорах про захист честі, гідності і ділової репутації зазначено, що висловлення народним депутатом під час пленарного засідання Верховної Ради України у стверджувальній формі фактичних даних про вчинення особою кримінального (кримінальних) правопорушення (правопорушень) є твердженням про факти, а не оціночним судженням, оскільки така інформація стосується звинувачення у вчиненні злочину, отже, може бути перевірена на предмет дійсності;

✅ у спорах, що виникають із питань захисту права власності, акцентовано, що податкова застава поширюється виключно на майно платника податків, який має податковий борг. Новий власник майна (банк), що придбав спірне майно в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки, не замінює боржника (колишнього власника майна) у правовідносинах щодо погашення заборгованості зі сплати податків, тому процедура звернення стягнення на майно банку в порядку, визначеному ПК України, не може бути реалізована, що є самостійною підставою для скасування (припинення) податкової застави;

✅ у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, вказано, що належне виконання пайовиком своїх зобов’язань за договором про пайову участь у будівництві та невиконання забудовником зобов’язання щодо будівництва житлового будинку і введення його в експлуатацію у строк, визначений договором, є підставою для визнання в судовому порядку за пайовиком, а в разі його смерті – за правонаступниками, права власності на майнові права на об’єкт інвестування;

✅ у спорах, що виникають із недоговірних правовідносин, констатовано, що включення фізичної особи (громадянина України) до міжнародних санкційних списків (застосування санкцій іноземними державами та міждержавними об’єднаннями) без внесення відповідних заборон / обмежень для такої особи до внутрішніх документів банків України не може бути підставою для відмови банком України у здійсненні цією особою банківських операцій;

✅ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, зазначено, що саме лише заперечення одного з батьків проти позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання спілкуватися з дитиною та не є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав;

✅ щодо застосування норм процесуального права вказано, що Міністерство оборони України або відповідні військові частини підлягають залученню до участі у справах про оголошення військовослужбовця померлим або визнання його безвісно відсутнім під час встановлення юридичного факту смерті військовослужбовця;

✅ спори про визнання незаконними та скасування рішень загальних зборів релігійної громади та Управління Єпархії Православної Церкви України не підлягають судовому розгляду;

✅ формування Великою Палатою Верховного Суду нової правової позиції щодо застосування норм права у відповідних правовідносинах не є нововиявленими обставинами у розумінні вимог процесуального закону.

​​Звернення прокурора з позовом про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в інтересах держави після затвердження судом угоди про визнання винуватості не є порушенням КПК України – ККС ВС

У касаційній скарзі засуджений стверджував, що укладена з прокурором угода про визнання винуватості не відповідала його внутрішній волі та що на момент укладення цієї угоди він не розумів наслідків її укладення (зокрема, суд першої інстанції не роз’яснив йому, що на підставі цього вироку з нього будуть стягуватися збитки на загальну суму 227 549,92 грн).

За обставинами справи підозрюваний самостійно ініціював укладення угоди про визнання винуватості та звернувся з клопотанням про це до прокурора. Як під час укладення угоди про визнання винуватості, так і під час її затвердження судом першої інстанції інтереси засудженого представляв захисник за його вибором, який забезпечував надання йому правової допомоги впродовж погодження умов угоди та в ході її судового розгляду. Пред’явлене обвинувачення містило інформацію про розмір заподіяної ним шкоди, адже це є обов’язковою ознакою інкримінованого йому кримінального правопорушення (службова недбалість).

Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність порушень судом першої інстанції вимог КПК України під час затвердження угоди, із чим погодився ККС ВС.

Колегія суддів ККС ВС вказала, що подальше звернення прокурора з позовом про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в інтересах держави після затвердження судом угоди про визнання винуватості не є порушенням КПК України, оскільки визначені в КПК України умови угоди про визнання винуватості не обмежують стягнення шкоди на підставах, визначених відповідними нормами ЦК України, зокрема ст. 1166 ЦК України. Звернення прокурора з позовом після затвердження судом угоди про визнання винуватості в розумінні ч. 4 ст. 474 КПК України не є наслідком її укладення та затвердження, а є реалізацією прокурором своїх повноважень в інтересах держави в порядку певного судочинства, яке гарантоване чинним законодавством.

Такий висновок зробив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій.

Постанова ККС ВС від 13 серпня 2024 року у справі № 569/730/22 (провадження № 51-3572км22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/121029456.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua/.

​​До вашої уваги – огляд актуальної судової практики КГС ВС за липень 2024 року. В огляді висвітлено низку правових позицій в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції.

✅ Так, у постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки про:

▪️зобов'язання банку, який перебуває у процедурі ліквідації та є кредитором боржника, з оплати грошової винагороди арбітражному керуючому;

▪️визначення належного позивача у справах про покладення солідарної відповідальності за зобов’язаннями товариства на підставі ч. 4 ст. 50 Закону України «Про господарські товариства».

✅ У постановах у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством наведено висновки щодо:

▪️застосування способів захисту порушеного авторського права;

▪️визнання дій, зокрема, органів місцевого самоврядування антиконкурентними діями.

✅ У постановах у справах щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів містяться висновки стосовно:

▪️дійсності корпоративного договору, укладеного особою до моменту набуття нею статусу учасника ТОВ;

▪️компетенції загальних зборів ОСББ визначати порядок сплати, перелік і розмір внесків та платежів співвласників будинку;

▪️примусового відчуження корпоративних прав та акцій на користь держави в умовах воєнного стану.

✅ У постановах у справах щодо земельних відносин та права власності викладено правові висновки щодо:

▪️наслідків підписання учасником земельних торгів документів електронним підписом, який не є кваліфікованим;

▪️відсутності підстав для встановлення на території островів меж прибережних захисних смуг.

З цими та іншими правовими позиціями, висвітленими в огляді, можна ознайомитися за посиланням: https://is.gd/G8KkpV.

​​КГС ВС вказав, коли у ліквідатора / кредитора виникає право ініціювати питання про стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності та починається перебіг позовної давності до цих вимог

Право ліквідатора / кредитора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об’єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

Передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства.

Встановлення недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство є тією обставиною, з якою закон пов’язує початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.

Детальніше — https://is.gd/QgLIe0.

​​Образливі висловлювання, погроза вбивством щодо судді шляхом застосування бойової гранати в приміщенні суду свідчать про наявність умислу в діях особи на втручання в діяльність судді та вчинення погрози щодо нього – ККС ВС

У касаційній скарзі засуджений стверджував, що у справі не доведено поза розумним сумнівом наявність у його діях умислу на вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 376, ч. 1 ст. 377 КК України.

За обставинами провадження засуджений у приміщенні місцевого суду вчинив погрозу вбивством щодо судді цього суду у зв’язку з його діяльністю, пов’язаною зі здійсненням правосуддя – розглядом скарги, де він був потерпілим. Окрім того, засуджений втручався в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків.

Місцевий суд, врахувавши заяву судді до поліції та повідомлення Вищій раді правосуддя про втручання в його діяльність щодо здійснення правосуддя, дійшов висновку про те, що засуджений усвідомлював, що висловлює погрози фізичною розправою на адресу судді. В судовому засіданні він поводився агресивно, під час вирішення відводу судді неодноразово заходив до його кабінету, образливо висловлювався, погрожував застосувати бойову гранату в приміщенні суду. Зважив місцевий суд і на висновок судово-психіатричної експертизи про те, що на момент вчинення правопорушень засуджений міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

ККС ВС погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, що за таких обставин дії засудженого кваліфіковані за ч. 1 ст. 376, ч. 1 ст. 377 КК України правильно.

Постанова ККС ВС від 8 серпня 2024 року у справі № 396/419/20 (провадження № 51-7816км23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/120948756.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua/.

​​Пропонуємо до вашої уваги дайджест судової практики Верховного Суду щодо вирішення спорів у сфері публічних закупівель (рішення, внесені до ЄДРСР, з 2019 року по квітень 2024 року) – https://is.gd/3ZpkAh.

Дайджест підготовлено з огляду на важливу роль інституту публічних закупівель у розвитку конкурентного середовища в Україні з метою правильного застосування законодавства про публічні закупівлі всіма учасниками та забезпечення ефективного і прозорого здійснення закупівель.

У дайджесті зібрано ключові правові висновки ВП ВС, КАС ВС, КГС ВС та КЦС ВС, які демонструють усталені підходи ВС щодо вирішення найбільш проблемних і актуальних питань, з якими зіштовхуються учасники тендерних процедур: від планування закупівель, оголошення закупівлі, визначення основних вимог до тендерної документації, укладення договору з переможцем до оскарження рішень АМК України та висновків Держаудитслужби.

Окрім того, у дайджесті зосереджено увагу на деяких питаннях щодо юрисдикції спорів, пов’язаних із проведенням публічних закупівель, а також особливостей участі прокурора в таких спорах.

​​Цього тижня знайомимо вас зі справами, переданими на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до ухвал про передачу, внесених до ЄДРСР з 26 серпня по 1 вересня 2024 року.

Справа, передана на розгляд ВП ВС:

Ухвалою КГС ВС від 16 серпня 2024 року на розгляд ВП ВС передано справу для відступу від висновку КЦС ВС щодо застосування загальних положень процесуального законодавства до правовідносин з розподілу судових витрат, пов’язаних із розглядом скарги на дії / бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.